Організація бюджетного контролю в демократичному суспільстві

Навколо тлумачення термінів «менеджмент» і «адміністрування», котрі залежно від контексту і позицій авторів вживаються в різних інтерпретаціях, інколи ледве збіжних з їх розумінням в українській літературі, виник заплутаний вузол семантичних і поняттєвих проблем. На наш погляд, не можна протиставляти менеджмент адмініструванню, і навпаки. Вони відрізняються один від одного як частина від цілого, адміністрування — складова менеджменту. Бюджетне адміністрування — складова бюджетного менеджменту.

З нашого погляду, поняття «бюджетне (і фіскальне) адміністрування» є значною мірою сутнісним аналогом «риЬІіс асітіпі-зігаиоп» (державного адміністрування, управління), обмеженим сферою державних фінансів і функціями фінансових органів. На відміну від діловjuj адміністрування бюджетне адміністрування є застосуванням нормативних засад і прийомів управління у сфері бюджету та оподаткування. Отже, поєднавши фіск і скарбницю з процесами адміністрування, можна вживати поняття бюджетного (фіскального) адміністрування в розумінні управління з боку міністерства фінансів та податкової адміністрації процесами збирання податків і витрачання бюджетних коштів.

Нагадаємо також, що на користь терміна «адміністрування» стосовно державних фінансів свідчить чи не перший у фінансовій літературі фундаментальний науковий трактат, безсумнівно, еру-дованого автора, знаменитого міністра фінансів Франції Жака Неккера (1732—1804) «Ве асітіпізігаиоп сіез Гтапсез». У перекладі на російську мову ця праця вийшла під назвою «Об управлений государственньши доходами французского королевства» (СПб., 1786 г.). Отже, за законом наукового пріоритету перевага на стороні терміна «адміністрування» і на цій підставі йому можна віддати пальму першості. До того ж, французький інженер Анрі Фа-йоль (1841—1925) незалежно від родоначальника менеджменту Ф. Тейлора (1856—1915) також розробив класичну теорію управління підприємством, назвавши її «Промислове і загальне управління», ще до того як штучно створили сам термін «менеджмент».

Явища менеджменту (управління) й адміністрування споріднені між собою через поєднання людських ресурсів та інститу-ційно-організаційних чинників. Адже ділове адміністрування переходить у діловий (Ьикіпезз) менеджмент, фіскальне адміністрування — у податковий менеджмент, бюджетне адміністрування — у бюджетний менеджмент, і навпаки. Між ними більше спільного, ніж відмінностей, одна сутнісна основа, що, утім, не виключає необхідності розмежування даних явищ-понять як частини і цілого.У найбільш загальній формі під державним управлінням ми розуміємо раціональну на основі наукових принципів, досвіду і здорового глузду діяльність працівників перш за все установ законодавчої та виконавчої влади щодо здійснення державних функцій і реалізації поставлених суспільством цілей. Іншими словами, державне управління — процес керівництва людьми, формуванням та розподілом матеріальних і фінансових ресурсів для реалізації завдань, що стоять перед державою. Як зазначав відомий теоретик і практик державного управління Вудро Вільсон (1856—1924), президент CША в 1913—1921 рр., головне завдання, яке ставиться перед управлінням, — це врятувати суспільство від безпорядку і дорожнечі . Тим самим державне управління значною мірою залежить від кваліфікованого адміністрування. В управлінні взаємодія між людьми спирається на наукові принципи, водночас воно має риси як високого професійного мистецтва, так і рутинного ремесла.

Державне управління відрізняється від управління в приватному секторі економіки:

• результати державного адміністрування не вимірюються в показниках прибутку чи рентабельності;

• компетенція та відповідальність державних службовців не так чітко окреслені, як у працівників сфери бізнесу;

• діяльність державних служб залежить від платників податків, а бізнесу — від клієнтів; перші оплачують державні послуги в обов'язковому порядку, другі купують блага приватного користування за власним вибором;

• на відміну від підприємницького сектору, де діє комерційна таємниця, діяльність державних установ має бути прозорою для преси і громадськості.

З приводу всього цього можна зауважити, що ніхто не заперечує, що менеджмент у державному секторі відрізняється від біз-нес-менеджменту (цілями, сутністю, формами), це цілком зрозуміло. Але так само зрозуміло, що менеджмент (як система управління) об'єктивно функціонує як на макро- (державному) рівні, так і на мікрорівні, як на рівні державного, так і приватнопідприємницького секторів економіки і фінансів з різними функціональними завданнями і суттю. Які б нові терміни ми не формулювали, управління завжди залишається управлінням.