Економіка Латинської Америки

Гострою залишається проблема зовнішнього боргу, якою також заклопотані всі без винятку країни Латинської Аме¬рики. За роки «втраченого десятиліття» зовнішній борг Латинської Америки зріс від 221 млрд дол. у 1980 р. до 441 млрд дол. у 1990 р. Тенденція до його зростання збе¬рігається, і вже 1992 р. зовнішній борг сягав 459 млрд дол. (табл. 1). Тягар лише обслуговування такого боргу значно перевищує економічні та фінансові можливості регіону: достатньо сказати, що співвідношення суми сплати за борг до суми експортної виручки становить 17,6 %, а в міжна¬родній практиці межею фінансової безпеки вважається 10-відсотковий рівень.

Табл. 1. Зовнішній борг Латинської Америки та окремих країн регіо¬ну (млрд дол. США)

Роки

Країни

1980198219841986198819901992

Лат.Америка 228,2 327,8 368,0 393,9 413,1 431,5 459,2 Бразилія 70,6 92,8 104,9 111,0 113,5 122,1 124,7 Мексика 50,7 86,6 96,7 100,5 100,9 99,7 106 0

Венесуела 29,6 32.0 33,9 33,8 34,7 33,0 36,0 Перу 9,6 11.5 13,3 14,5 16,5 19,8 20,9

Чилі 11,2 17,1 19,7 20.7 18,9 18,6 18,8

Колумбія 6,8 10,3 12,3 14,9 16,4 17,5 17,1 Еквадор 4,1 5,4 7,6 9,1 10,6 11,8 12,6

Нікарагуа 1,8 3,1 4,3 5,7 6,0 10,6 10,4

Однією з провідних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки е гірничовидобувна промисловість. За показником вартості продукції перше місце у 80-ті роки належало Венесуелі - 37 %, за нею - Бразилії - 19, Мек¬сиці - 21, Аргентині - 7 %. На розвиток гірничовидобувної промисловості великий вплив справила індустріалізація, насамперед створення та розвиток у деяких країнах галу¬зей важкої промисловості і підвищення зовнішнього попиту. В цілому ж гірничовидобувна промисловість розвивається нерівномірно, а її питома вага у промисловому виробництві Латинської Америки тримається на рівні 15-16 %. Особ¬ливістю є також залежність гірничовидобувної галузі від іноземного капіталу.

У середині 60-х років монополії США контролювали в Латинській Америці понад 80 % видобутку й виробництва міді, марганцю, сірки, графіту, 70 % - бокситів і залізної руди, 65 % - свинцю та цинку. Відстоюючи свою економічну незалежність, країни Латинської Америки докладають зусиль для витіснення іноземних монополій та обмеження впливу іноземного капіталу в гірничовидобувній промис¬ловості. «Смуга націоналізацій», яка впродовж десятиліть тягнеться по країнах латиноамериканського континенту у цій галузі і спрямована на збереження й раціональне ви¬користання природних багатств, свідчить про те, що цей процес розвивається в умовах гострої конкурентної боротьби між країнами Латинської Америки і розвиненими дер¬жавами.

Головною сферою матеріального виробництва Латинсь¬кої Америки стає обробна промисловість. Саме вона вирі¬шальним чином визначає місце регіону в МПП. На Латин¬ську Америку припадає 6,5 % виробництва продукції об¬робної промисловості країн розвинених і країн, що розвиваються. Порівняно з останніми цей показник сягає майже 45 % відсотків. Бурхливий розвиток галузей оброб¬ної промисловості у Латинській Америці припав на пово¬єнний період. У 1940 р. її частка у ВНП дорівнювала 14%, 1975 - 20%, в даний час визначається 24 %.У повоєнний період майже всі країни Латинської Аме¬рики проголосили індустріалізацію своєю офіційною полі¬тикою в економічному розвиткові. Основою цієї політики став прискорений розвиток обробної промисловості. У її структурі сталися певні зрушення. Дещо зменшилася пи¬тома вага традиційних галузей, таких як харчова, текстиль¬на, швейна, шкіряна, взуттєва, деревообробна, натомість відбувається зростання частки нових, «динамічних галу¬зей»-металообробної, машинобудування, нафтоперероб¬ної, хімічної та ін.

Помітні зміни в галузі обробної промисловості стались у 70-ті роки. В Аргентині, Бразилії, Мексиці виникли нові, сучасні підприємства і промислові комплекси у галузі вер¬статобудування, автомобіле- та суднобудування, авіаційної й атомної промисловості. Прискореними темпами почала розвиватись обробна промисловість Венесуели, Колумбії, Перу та деяких інших країн. Виникли металообробні, скла¬дальні, нафтопереробні підприємства у країнах Центральної Америки й Карібського басейну. Помітно зросли обсяги промислового виробництва. Загальна вартість продукції об¬робної промисловості регіону в 1975 р. оцінювалась у 60 млрд дол. Виробництво продукції на душу населення у цій галузі зросло із 100 дол. у 1960 р. до 193 дол. у 1975 р. Та, незважаючи на такі солідні (відносно регіональних обсягів) зрушення, економіка регіону ще значно відстава¬ла від розвиненого світу. Згаданий показник 1975 р. був у чотири рази нижчий, ніж у Західній Європі-788 дол. та у вісім разів нижчий за рівень у США й Канаді- 1540 до¬ларів.