Економічний розвиток провідних країн світу після другої світової війни

1. найбільш розвинуті - Чехословаччина, НДР.

2. з рівнем в двоє меншим за цими показниками - Угорщина, Польща.3. СРСР, Болгарія, Румунія, показники яких в 2,5 раза і більше відрізняються від країн першої групи.

В цих країнах до 1950 року були в основному подолані труднощі повоєнної відбудови:

- 50-60 роки стали періодом форсованої індустріалізації на основі екстенсивного розвитку.

- використовувалися додаткові інструменти впливу на господарське життя.

- перетворювання здійснювалося у трьох напрямках: націоналізація промисловості, впровадження планової економіки, аграрні реформи.

- було проголошено курс на вирівнювання і зближення рівнів економічного розвитку країн

- ставилося завдання подолати аграрний характер господарства та перетворення їх на індустріально розвинені

- протягом 50-60 років утвердилася суспільна форма власності

- середньорічні темпи приросту господарства були вищі, ніж в економічно розвинених країнах, особливо в 50-х роках

- головна увага приділялася галузям, що не були носіями технічного прогресу: металургії, важкому машинобудуванню, виробництву будівельних матеріалів

- у наступних десятиріччях (70-80 роки) в країнах „соціалістичного табору” розпочинається уповільнення темпів розвитку, а в Польщі, Угорщині, Чехословаччині почали спостерігатися кризові явища в національних економіках. Темпи щорічного росту суспільного виробництва впали з 2,5% у 1981-1985 роках до 1,8% у 1989 році. Наприкінці 80-х на початку 90-х років усі східноєвропейські країни опинилися в глибокій соціально - економічній кризі.

Причини:

- Неефективність адміністративно - планового розвитку та використання НТП

- Нераціональна структура суспільного виробництва

- Висока енерго та матеріаломісткість національного виробництва

- Низька продуктивність праці.

З розпадом „соціальної системи” більшість країн розпочали:

- перехід від політизованого господарства до ринкової економіки, де вільні конкурентні ціни й приватна власність визначають поведінку виробників і споживачів.

- головними напрямками програм та практики ринкових реформ є процес роздержавлення та приватизації

- значна увага приділяється подоланню монополізму й розвитку конкуренції, лібералізації цінової політики та зовнішньоекономічної діяльності

- кардинально змінюється грошова, фінансово - кредитна та соціальна політика.