Економічний розвиток провідних країн світу після другої світової війни

Спільні риси їх розвитку:

- відставання продуктивних сил від рівня постіндустріальних держав.

- Малорозвинена економіка.

- Відсталість соціально-економічної структури з її багатоукладністю в економіці, великою питомою вагою кастово-феодальних укладів.

- Низький рівень життя населення, слаборозвиненість соціальної інфраструктури.

- Істотний вплив релігії, традицій на соціально-економічний розвиток.

- Частка країн, що розвивається у світовому виробництві підвищилася за 1980 - 1990 років з 13,1% до 16%, але виробництво ВНП на душу населення зростає повільно через високі темпи зростання самого населення.

- Відстають ці країни і за рівнем продуктивності праці, що пояснюється незавершеністю індустріалізації, невідповідністю сучасним вимогам структури економіки, слабким досягненням НТП, низьким рівнем інвестицій у людський капітал.

- Значної гостроти в Азії, Африці та Латинській Америці набули соціальні проблеми.

- Зростає заборгованість цих країн перед розвиненими кураїнами.

Не дивлячись на притаманну всім країнам відсталість, між ними існує істотна різниця в рівні розвитку продуктивних сил. Особливу групу утворюють країни - експортери нафти - Іран, Ірак, Кувейт, Лівія, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, які мають високий рівень прибутку на душу населення, у 70-і роки вони розвивалися динамічно, інвестували великі кошти у національну економіку, соціальну інфраструктуру.

Інша група - нові індустріальні країни (НІК) про які піде мова пізніше.

Найменш розвинені держави. За класифікацією ООН, до них належать 47 держав (Афганістан, Бангладеш, Ефіопія, Йємен, Сомалі, Уганда, Чад) з населенням близько півміліарда чоловік. Середній рівень доходу тут складає 250 доларів на душу населення.

Характерні риси їх економіки:

- доіндустріальний рівень продуктивних сил

- переважання натуральних і напівнатуральних форм господарювання

- вузька сфера функціонування товарно- грошових відносин і дії ринкових стимулів

- початкова стадія формування єдиного інтегрованого національного ринку

- однобока спеціалізація експортного сектору.

За даними ООН, у країнах на південь від Сахари за межею бідності живе половина населення, близько 60% населення Тропічної Африки недоїдає, в тому числі 40% дітей у віці до 5 років. Дитяча смертність тут у 10-12 разів вища ніж у розвинутих країнах, половина дорослих в Африці - неписьменні. Тільки 11% дітей закінчують школу, а в вузах вчаться - лише 1,4%.

Деяка допомога їм надається світовим співтовариством. В червні 1999 року їм було списано 70 мільярдів із 130 мільярдів доларів США із загальної заборгованості 30 країнам.