Погляди П.Буагільбера як теоретичне відображення формування у Франції системи товарного господарства
Правда, Буагільбер через свою концепцію “пропорційних цін” зводив “якщо не свідомо, те фактично мінову вартість товару до робочого часу...”. Але він був далекий від розуміння двоїстої природи праці і тому взагалі ігнорував вартісну сторону багатства, у якій саме і втілюється загальна абстрактна праця. У багатстві він бачив тільки речовинну сторону, розглядав його лише як масу корисних благ, потребительних стоимостей.
Особливо яскраво ця обмеженість мислення Буагільбера позначилася в його поглядах на гроші. Він не розуміє, що в суспільстві, де діє закон вартості, товари і гроші являють собою нерозривну єдність. Саме в грошах, цих абсолютних носіях мінової вартості, знаходить своє саме завершене вираження абстрактна праця. Буагільбер фанатично боре проти грошей, протиставляючи їм товари,- у його розумінні, просто корисні блага. Оскільки гроші самі по собі не є предметом споживання, вони здаються йому чимось зовнішнім і штучної. Гроші здобувають протиприродну тиранічну владу, і це причина економічних нещасть. Своє “Міркування про природу багатств” він починає лютими нападками на гроші: “Зіпсованість сердець перетворила... золото і срібло... в ідолів... Їх перетворили в божества, яким приносили і приносять у жертву більше благ, цінностей і навіть людей, чим сліпа стародавність коли-небудь, жертвувала цим божествам, що віддавна перетворилися в єдиний культ і релігію більшої частини народів”.
Утопічне прагнення звільнити капіталістичне виробництво від влади грошей, не змінюючи в той же час його основ,- це, як виразився Маркс, “національна спадкоємна недуга” французької політичної економії, починаючи з Буагільбера і кінчаючи соціалізмом Прудона.
Буагільбер не міг розкрити класової, експлуататорської природи буржуазного суспільства, що у його час тільки формувалося в надрах феодального ладу. Але він різко критикував економічну і соціальну нерівність, гноблення, насильство: Буагільбер був одним з перших людей, твору яких готували загибель “старого порядку”, прокладали шлях революції. Це розуміли захисники абсолютної монархії вже в XVIII в. Майже через піввіку після смерті Буагільбера один з таких захисників писав, що його “огидні твори” збуджують ненависть до уряду, призивають до грабежу і збурювання й особливо небезпечні в руках молодого покоління. Але саме це і є одна з причин, по яких твори й особистість Буагільбера важливі і цікаві для нас.
Теоретично обґрунтовуючи питання реформування економічної політики, Буагільбер, як і Петті, ставить кілька проблем: чим визна¬чається економічне зростання країни, дією яких законів забезпечує¬ться, що є джерелом багатства, що лежить в основі ціни.Буагільбер розуміє об'єктивну суть економічних законів, які ді¬ють як закони природи. Природу він ототожнює з Провидінням, тобто з Богом. Він виступає проти втручання держави в економічне життя. Природа, наголошує він, сама встановить порядок, пропор¬ційність цін, відновить торгівлю.
На противагу меркантилістам, які багатство ототожнювали тіль¬ки з грошима, Буагільбер доводить, що справжнє багатство нації - це різні корисні речі, а передовсім продукти землеробства. Джере¬лом багатства є праця.
Теорія вартості. Буагільбера, як і Петті, Маркс називає заснов¬ником трудової теорії вартості. Буагільбер виділяє ринкову ціну і «істинну», або «справедливу» вартість товару. Величину останньої він визначає витратами праці. Буагільбер виходить з того, що всі економічні зв'язки між людьми грунтуються на обміні продуктами праці. Цей обмін, підкреслює він, має відбуватися згідно із витрата¬ми праці. А це означає, що Буагільбер стоїть на позиціях еквівалент¬ного обміну.
Для нормального економічного розвитку країни, за Буагільбе-ром, потрібен вільний обмін між галузями виробництва й відшкодо¬вування витрат виробників. Ці проблеми можуть бути вирішені між¬галузевим поділом праці за умов вільної конкуренції. Робочий час, який припадає на одну одиницю товару за умов такого поділу, і ста¬новить, на думку Буагільбера, його «істинну вартість».
Метою товарного виробництва Буагільбер вважає споживання. Основну увагу він звертає на споживну вартість.
Заслуговує на увагу думка Буагільбера про необхідність рівнова¬ги в ринковій економіці. Порушення рівноваги, підкреслював він, задушить усе в державі.
Теорія грошей. Відсутність у Буагільбера чіткого розуміння при¬роди товарного виробництва виявилась у трактуванні ним самого поняття «гроші». Якщо в Петті вартість проявляється у грошах, то Буагільбер бере за основу прямий товарообмін. Він вважає, що гро¬ші взагалі порушують природну рівновагу товарного обміну відпо¬відно до «істинної вартості». Усупереч меркантилістам, які вважали гроші єдиним видом багатства, Буагільбер бачить в них джерело всіх нещасть товаровиробників. Єдина корисна функція грошей, яку визначає Буагільбер, - це полегшення обміну. Саме тому, на його думку, не має значення, який товар виконує функцію засобу обігу. Отже, золото і срібло можна замінити паперовими знаками.