Суспільство як система економічного взаємообміну
З урахуванням суб'єкта споживання розрізняють потреби окре¬мої людини, сім'ї, колективу підприємств, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому.
За масштабами і структурою виробництва економічні потреби можна класифікувати на абсолютні, дійсні та фактичні. Абсолютні визначаються максимальним обсягом створюваних у суспільстві ма¬теріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті суспільством. Дійсні - такі, що задовольняються при оп¬тимальних розмірах виробництва. Фактичні - це ті, що виступа¬ють у формах задоволеного попиту.
Економічні потреби, які ми розглянули, - це лише певна частина потреб окремої людини або групи людей, яким належить провідна роль.
3. ЗАКОН ЗРОСТАННЯ ПОТРЕБ
Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише ство¬рюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що в ньому діє об'єктивний закон зро¬стання потреб.Об'єктивний закон зростання потреб відображує безперервне зростання маси і різноманітності споживних вартостей в результаті зростання продуктивних сил. Це призводить до зміни структури виробництва і витіснення існуючих потреб новими. Розвиток продуктивних сил, міжнародний поділ праці, спеціалізація сприяють економічному зближен¬ню народів різних країн, що веде до збільшення продуктів праці, а отже, до появи нових потреб
Поява нових споживних вартостей спочатку має обмежений ха¬рактер. Незважаючи на обмеженість, нові споживні вартості стають суспільною потребою. Оскільки відразу всіх членів суспільства за¬безпечити новоствореними споживними вартостями неможливо, між попитом на них і пропозицією виникає суперечність. Остання може бути використана для розвитку виробництва шляхом економічного стимулювання, оскільки потреби не тільки є результатом виробниц¬тва, а й впливають на нього. Виробництво завжди в кінцевому підсум¬ку пов'язано з потребами, що склалися. Поза потребами неможли¬ве й саме виробництво.
Особливо динамічно зростають потреби, змінюється їхня струк¬тура в умовах високих темпів розвитку науки і техніки. Завдяки їм економіка набула такого рівня розвитку, що спроможна задовольня¬ти не тільки такі важливі життєві потреби, за котрі боролося люд¬ство багато століть, як їжа, одяг, житло, охорона здоров'я (первинні потреби), а й потреби, що дістали назву другої групи, які є поро¬дженням розвитку особистості та виступають у буденному житті як «потреби вільного часу».
Як продовження науково-технічного прогресу «потреби вільного часу» стають революціонізуючим чинником розвитку людини і ви¬робництва. Розвиваючи людину, вони удосконалюють її як інтелек¬туальну силу, перетворюють виробництво, змінюють структуру ос¬таннього так, щоб випускати все нові й нові види продукції, послуг, які б задовольняли їхніх виробників. У цьому полягає особливість вияву закону зростання потреб в умовах розвитку економіки, що ґрунтується на досягненнях науково-технічного прогресу.
Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є забезпе¬чення умов для безперервного розвитку потреб.
На жаль, ситуація, що склалася в нашій країні, свідчить про су¬перечності між потребами населення, які сформувалися на базі до¬сягнень нашої економіки, особливо її високорозвинених напрямів - ЕОМ, лазерної техніки, сучасних засобів зв'язку, досягнень світово¬го виробництва, науки і техніки та можливостями задоволення їх, обмеженими як загальним рівнем розвитку економіки, так і її струк¬турою, зорієнтованою в основному на задоволення виробничих потреб. Ця суперечність може бути вирішена лише завдяки підне¬сенню економіки на якісно новий рівень розвитку, зміні спрямова¬ності її структури на формування потреб, що забезпечують розвиток людини.
Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці роз¬винених країн в сучасних умовах є те, що, з одного боку, відбу¬вається перехід від масового виробництва і масового споживання до індивідуалізованого. Наприклад, люди хочуть різноманітніше одягатися, враховуючи особливості своєї зовнішності, віку, професії тощо. А з іншого боку, індивідуальні потреби, які динамічно роз¬виваються (творчі види праці, фізична культура, спорт, захист на¬вколишнього середовища, збереження миру) можуть бути реалізо¬вані лише на колективних засадах, спільній діяльності колективів, людей певного регіону, всієї планети. Отже, відбувається одночас¬ний процес індивідуалізації та колективізації потреб. Неухильне зростання потреб людей, колективів, нації висуває перед економікою все складніші завдання. Адже у кожний конкрет¬ний період рівень виробництва не дає можливості задовольнити всі потреби всіх суб'єктів економічної діяльності. Це є стимулом як для суб'єктів економічної діяльності, так і для розвитку самої економіки.