Інвестування

• розміщення боргових зобов'язань;

• позичок міжнародних кредитно-інвестиційних інституцій та закордон¬них банків.

Залучення капіталу шляхом банківського кредитування дає підприємству можливість придбати основні (капітальні) активи. Висока вартість та довгі строки служби таких активів змушують підприємства створювані довготерміновий чи середньотерміновий борг. Період погашення довготермінової позички у розви¬нених країнах звичайно становить 5—7 років. За кордоном довготермінові по¬зички на придбання основних активів надають також інші фінансово-кредитні установи (іпотечні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії тощо). Як пра¬вило, чим більший термін кредиту, тим менше шансів одержати його у банку, у зв'язку з чим позичальники змушені користуватися послугами інших фінансо¬вих закладів, де вартість позики звичайно вища.

Фінансування під рахунки дебіторів може здійснюватися з факторингом. Йо¬го основою є операція обліку (дисконтування) рахунків-фактур. Вона полягає у тому, що компанія-посередник на основі договору з постачальником товару ку¬пує у нього рахунки-фактури з негайною оплатою приблизно 4/5 вартості по¬ставки і оплатою частини, що залишилася, у призначений строк незалежно від перерахунку грошей покупцям.

Для підприємства-клієнта факторинг вигідний тим, шо основну частину гро¬шової виручки воно одержує зразу, економить на розрахунках зі своїми постачальниками, оскільки купівля у них товарів з негайною оплатою обходиться дешевше, ніж купівля у кредит. Крім цього, викуп компанією-посереліпіком рахунків-фактур виключає для клієнта ризик неплатежу і, у випадку поставки за кордон, ризик несприятливої зміни валютного курсу.

Фінансування форфейтингом (цілком, загальною сумою) — це форма кредитування експортера банком чи іншим фінансово-кредитним за¬кладом шляхом придбання боргових зобов'язань з певним дисконтом (наприк¬лад, простих та переказних векселів без права регресу на продавця). Повернення капіталу (банком) здійснюється завдяки продажу боргових зобов'язань на вто¬ринному ринку. Форфейтинг використовується, як правило, при експорті вели¬ких капітальних активів — машин, обладнання, з тривалою відстрочкою платежу. Форфейтингування дорожче для експортера, ніж банківський кредит, але звіль¬няє його від кредитних ризиків та скорочує дебіторську заборгованість.

Форфейтинг передбачає наявність трьох сторін, таких як продавець, поку¬пець (інвестор) і банк. Кожна із сторін угоди має свої цілі, шо визначаються розміром одержаного доходу.

Фінансування на консорційних засадах може відбуватися у такі розповсюд¬жені способи: створення спільних підприємств; стратегічних альянсів; франчайзинг; ліцензування; інжиніринг і еккаутинг.

Спільні підприємства можуть бути суто вітчизняні або із залученням інозем¬них інвестицій. В усіх випадках їх створення вимагає опрацювання та реєстрації в державних органах установчих документів.

Франчайзинг дає можливість залучити капітал багатьох інвесторів, які праг¬нуть стати підприємцями. У своїй масі цей капітан може бути значним і набагато перевершити той, що залучається компанією традиційним способом.На сьогодні існує два види фрайчайзингу: продуктово-торговельний і бізнес-франчайзинг. Продуктово-торговельний передбачає за допомогою передачі фран¬ти з створити мережу дистрибюторських фірм і допомагає товаровиробнику роз¬ширити сектор споживчого ринку.

Субсидування — це неповернене фінансування, тобто надання грошових кош¬тів та інших постійних та поточних активів на засадах неповернення. Розрізняють такі види субсидування: дотування, гранти, субвенції, спонсорство, донорство.

Задача № 12

Визначити, який проект вигідніший.

Для розвязання скористатися даними таблиці.