Альтернативи стратегії зростання підприємницької діяльності
• Стадія і стратегія проникнення. До визначальних і харак¬терних їхніх властивостей належать: 1) подальше проникнення фірми на товарний ринок, знаходження нових збутових ніш; 2) відносно пропорційне зростання обсягу продажу та прибутку (доходів); 3) поява певних конкурентних переваг в окремих напрямках діяль¬ності. Стратегія проникнення звичайно передбачає: глибшу дифузію у ринкові ніші, збільшення темпів зростання обсягу прода¬жу, придбання (купівлю) інших підприємницьких структур; активі¬зацію реалізації довгострокових програм з метою модернізації техніко-технологічної бази фірми і зміцнення фінансового її стану.
• Стадія і стратегія прискореного зростання супроводжуєть¬ся швидким збільшенням обсягу продажу і доходів. Причому має місце позитивна тенденція, яка полягає у тому, що зростання доходів за своїми темпами випереджає динаміку обсягу продажу. Разом з тим спостерігається і негативна тенденція — необхідність вкладання великих фінансових ресурсів у технічний розвиток виробництва і післяпродажний сервіс. Метою цього різновиду стратегії зростання є максимально можливе використання внутрішньофірмових мож¬ливостей. Тому фірмі вигідно стратегію прискореного зростання підтримувати якомога довше.
• Стадія і стратегія перехідного періоду. Перехідній стадії притаманні такі риси: зменшуються темпи зростання обсягів прода¬жу і загальної величини прибутку; на завершальній стадії цього періоду може настати ситуація, яка примушує фірму переорієнтува¬тися на іншу базову стратегію (стабілізації або виживання). Метою стратегії перехідного періоду є перегрупування ресурсів і напрямків діяльності фірми задля скорочення періоду ситуації, що виникла. Застосування цієї стратегії є виправданим для започаткування підприємництва, можливості втримання на ринку і зміцнення своїх позицій на ньому, якщо зростає попит на продукцію тощо.
4. Стратегічні альтернативи циклу зростання
Практика господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою засвідчує наявність певної низки стратегічних альтерна¬тив діяльності підприємницьких структур (підприємств, організацій). Стратегію розвитку фірми розглянемо на прикладі можливих аль¬тернатив стратегії зростання.
Інтенсифікація ринку спрямовує зусилля підприємства на закріплення своїх позицій на ринку. При цьому провідним функціональним напрямком діяльності фірми стає стратегія маркетингу. Інтенсифікація ринку може здійснюватись у формі за¬хисту або експансії фірми.
Форма захисту фірми щодо малосприятливої в даний час рин¬кової кон'юнктури відображає певний спосіб проникнення на ри¬нок за рахунок модифікації і зміни номенклатури продукованого товару з використанням методів цінової і нецінової конкуренції.
Форма експансії фірми реалізується проникненням на відповідний ринок нових товарів при базовій його структурі з за¬стосуванням модифікованої системи розподілу і просування продукції на продаж.
Інтенсифікація ринку реально може проводитись за допомо¬гою трьох основних методів: 1) проникнення на ринок; 2) розвит¬ку ринку; 3) географічної (територіальної) експансії.1. Метод проникнення на ринок означає агресивний ринковий захід для значного збільшення обсягу продажу певного товару. Він охоплює стимулювання продажу товару за допомогою реклами; активізацію збуту продукції, персонального продажу пев¬ної групи товару; розширення форм стимулювання покупців з ме¬тою збільшення обсягів споживання того або іншого товару; суміщення модифікації й оновлення продукованих для продажу виробів.
2. Метод розвитку ринку здійснюється за активного маркетин¬гу продукту з одночасним входженням фірми у нові сегменти рин¬ку. Він може бути реалізованим за таких обставин:
• продукт, що виробляється, проникає в інші сегменти ринку за рахунок вищої якості порівняно з товарами конкурентів;
• новий товар просувається на ринок фірмою завдяки витісненню з певного його сегмента інших конкурентів;
• фірма і один з конкурентів об'єднуються з метою організації спільного виробництва товару вищої якості.
3. Географічна (територіальна) експансія зв'язана з інтенсив¬ним виходом фірми на нові географічні ринки збуту власних товарів. Здійснення такої торговельної політики стає можливим за рахунок: