Вплив валютного курсу назовнішню торгівлю постсоціалістичних країн організацій Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)

Валютний курс – це один із найважливіших інструментів зовнішньої торгівлі, тому грошово-кредитну політику будь-якої країни в сучасних умовах глобальної економічної кон’юнктури, що швидко змінюється, потрібно адекватно та науково обґрунтовано коригувати в інтересах усіх суб’єктів господарювання. Характерні постсоціалістичним країнам Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) особливості визначення оптимального курсу обміну національних валют на даний час ще недостатньо вивчені. Про це свідчать часті зміни валютної практики у перехідних економіках ОЧЕС протягом усього періоду ринкової трансформації.

Зміни валютної практики

у постсоціалістичних країнах ОЧЕС

У перші роки ринкових реформ у постсоціалістичних державах Причорномор’я було законодавчо встановлено різні курси обміну національної грошової одиниці залежно від видів і мети валютних операцій, що ставило суб’єктів господарської діяльності в неоднакові умови, викривляло відносні ціни та розподіл доходів і перешкоджало раціональному використанню ресурсів економічного зростання [6; 244–245], [4; 75–78], [3; 48].

З прийняттям зобов’язань щодо конвертованості національної валюти для поточних операцій, згідно зі статтею VIII Статуту МВФ [3: 45], у постсоціалістичних країнах ОЧЕС були уніфіковані численні курси і розпочався процес переходу до встановлення ціни іноземної валюти ринковим шляхом на основі зіставлення попиту і пропозиції. В 1995–1996 рр. в Албанії, Азербайджані, Вірменії, Болгарії, Молдові, Румунії та Україні проводили політику незалежного плаваючого валютного курсу (так регулювали і курс драхми в Греції до введення євро). Для запобігання різких коливань курсів у ряді країн (Росія, Україна та ін.) на певний період ввели валютний коридор із доволі широкими кордонами, в межах яких допускалась зміна курсу національної валюти, що давало змогу урядові та центральному національному банку вільно маневрувати в макроекономічній галузі [3; 51–56]. Наявність стійкої кореляції між офіційно оголошеними параметрами валютного коридору та реальним індексом інфляції на кінець періоду його дії дали змогу достовірно оцінити інвестиційну привабливість капіталовкладень [2].

Недостатньо високий рівень розвитку нових валютно-фінансових систем постсоціалістичних країн ОЧЕС надалі визначає необхідність періодичного державного втручання у процес курсоутворення (обов’язковий продаж значної частки експортної виручки, примусове припинення торгів на міжбанківській валютній біржі під час небажаного для уряду падіння курсу національної валюти тощо). Для того, щоб уникнути небажаних наслідків такого втручання, необхідно завчасно оцінити вплив запланованих змін обмінного курсу національної валюти на економічний розвиток країни і, насамперед, на зростання виробництва і торгівлі.

Вплив темпів зміни цін і курсів валют

в країні на зовнішню торгівлю

і піднесення економіки

Проаналізуємо вплив відмінностей у темпах зміни цін у країні та обмінних курсів валюти на вибір суб’єктами зовнішньоторгової діяльності методу реалізації коштів від експорту шляхом прямої конвертації у національну валюту або через ввіз у країну придбаних шляхом експортної виручки товарів з їх подальшою реалізацією на внутрішньому ринку, а також на динаміку експорту та імпорту.

Розглянемо співвідношення між темпами зміни номінальних величин внутрішніх цін та обмінних курсів валют, не враховуючи їх ефективних значень, обчислених з урахуванням паритету купівельної спроможності [3; 42–45]. Це спростить процес складання рівнянь зовнішньоторгових операцій, не применшуючи важливості розв’язку.

Підкреслимо, що аналіз на основі відносних чисельних показників дає однозначні та об’єктивні результати, тоді як використання величин розрахункових ефективних курсів залежить від суб’єктивного вибору бази для порівняння. Так, методика МВФ, де «природний» обмінний курс обчислюють на основі вартості стандартного кошика споживача із 300 товарів і послуг [5; 145], для більшості постсоціалістичних країн ОЧЕС усе ще неприйнятна через значну розбіжність між стандартним і національним кошиком споживача як щодо кількості, так і асортименту товарів.