Монетарна політика в країнах з перехідною економікою: Чехії, Угорщині та Польщі

Хоча умови і початкові дати програм стабілізації були різними, результати монетарної політики у трьох КПЕ були очевидними: було стабілізовано інфляцію на середніх рівнях, досягнуто стійкого зростання та об’єднано їхні економіки.

Зокрема у трьох КПЕ була спроба через монетарну політику, що має на меті об’єднатися щодо зниження темпів інфляції, як показує коефіцієнт споживчих цін, з іншими європейськими державами і, таким чином приєднатися в майбутньому до Європейсь¬кого Союзу. Успіх цього процесу залежить від таких трьох факторів:

•ефективність цього процесу залежить від того, як монетарна політика буде під¬тримуватися фіскальною політикою. Фіс¬кальна політика матиме прямий вплив на внутрішній ринок, всю економіку з експортом, імпортом та обмеженням фіскаль¬них дефіцитів;•міжнародне середовище – інший важливий фактор, що впливає на успіх цього процесу. Міжнародне середовище розуміють як міжнародні ціни і ціни імпорту в першочергових затратах, таких як сировина і пальне. Міжнародне середовище також прямо впливає на ціни на сільсь¬когосподарську продукцію і, більше того, визначають розміри прямих іноземних інвестицій;

•третій головний фактор, що впливає і детермінує цей процес, – чи буде високоефективним спрямування монетар¬ної політики на вирішення проблем інфляції. Успіх цієї справи залежить від того, чи центральні банки цих країн, а також інституціональне та політичне середовище мають автономність і здатні здійснювати політику щодо інфляції. Спрямування на інфляцію має свої переваги, що забезпечує рівень номінальної ціни для монетарної політики. Це – очевидна мета політики, яку уряд повинен усвідомлювати і її дотримуватися. Це одночасно підвищить ступінь довіри до центральних банків. Нарешті, центральні банки, що дотримуються такої мети, мають уникати інших номінальних цілей.

Реальний обмінний курс у КПЕ, як показує індекс споживчих цін, підвищиться протягом перехідного періоду, який, напевне, триватиме кілька років. Для того, щоб ці країни не втратили конкурентоздатності та уникли серйозних проблем платіжного балансу, необхідно дотримуватися теорії Баласса–Самуельсона. Згідно з нею, зростання продуктивності відрізняється у різних галузях, тоді як фонди заробітних плат мають менше відмінностей. Зростання продуктивності відбу¬вається швидше у сферах торгових товарів, ніж неторгових, це впливає на заробітну плату у всіх галузях, і, відповідно, на ціни неторгових товарів відносно торгових, а, як наслідок – швидше піднімається показник споживчих цін. Завдання стабільності буде ліпше виконуватися в режимі фіксованого валютного курсу. Такі методики дадуть змогу країнам з перехідною економікою стати членами Євро¬пейського економічного і монетарного союзу.

3. Висновки

Країни з перехідною економікою (Чехія, Угорщина і Польща) зіткнулися з багатьма серйозними проблемами у процесах стабілі¬зації та лібералізації, а також з відсталістю грошових ринків. Монетарна політика – головний засіб у процесах макроекономічного планування та соціально-економічного розвитку. Мета монетарної політики полягає у зниженні інфляції у цих країнах до єдиного рівня, а також підготовці їх до вступу в Європейський Союз.

Важливими для розвитку й зростання фінансових ринків відносно ВНП є зміни способів і результатів діяльності монетарної політики, що безпосередньо впливає на інфляцію. Монетарна політика може бути ще сильнішою завдяки своєму впливові на вартість активів, що посилює прямий вплив на процентні ставки і на попит. Однак монетарній політиці потрібно більше часу, щоб її вплив на економіку був відчутним, на відміну від реальних багатств.

Чехія, Угорщина і Польща застосували програму макроекономічної стабілізації і досягли значного прогресу в напрямку стабілізації та лібералізації своєї економіки. Монетарна політика була головним інстру¬ментом у цій програмі, вона зробила важли¬вий внесок у стабілізацію, розвиток фінан¬сових установ та ринків цих країн.

Це дуже важливо для цих КПЕ (Чехії, Угорщини й Польщі) у справі зміцнення грошових ринків, забезпечення активнішої фіс¬кальної політики, істотного внеску в соціально-економічне піднесення цих країн. КПЕ інтегруються у світову фінансову систему з дедалі меншими обмеженнями грошових потоків. Ці країни здійснили відносне регулювання цін, використавши «Balassa–Samuelson effects» і провівши структурні реформи лібе¬ралізації систем телекомунікацій, енергетики, транспорту та охорони здоров’я.

КПЕ зробили серйозні спроби щодо створення системи, яка б відповідала потребам ринкової економіки (де центральний банк не залежить від уряду), і вони намагаються контролювати інфляцію та зміцнювати націо¬нальну валюту. Тим часом роль комерційних банків є дуже малою у фінансуванні інвес¬тиційної діяльності.