Проблеми і перспективи конкурентоздатності хімічної промисловості в Україні

7.Необхідні ресурси та умови

Щоб розв’язати існуючу проблему необхідно визначити пріоритетні напрямки розвитку хімічної промисловості, що будуть пов’язані з пріоритетними завданнями інших галузей промисловості, споживачів, держави. Такими пріоритетами, що дозволять вирішити існуючі проблеми є:

1) Розширення асортименту хімічної продукціїНайбільш пріоритетними напрямками є розвиток виробництва хімічної продукції для сільського господарства і переробних галузей агропромислового комплексу. Необхідно забезпечити сільське господарство засобами інтенсифікації рослинництва і тваринництва, зокрема необхідним асортиментом мінеральних добрив і засобів захисту рослин, шинами, полімерними та таропакувальними матеріалами. Необхідно також розвивати виробництво хімічної продукції і матеріалів соціального споживання. Необхідно розвивати виробництва, що є сировинною базою для легкої промисловості (хімічні волокна і нитки, супутні речовини, хімічні барвники), що виробляють товари побутової хімії, синтетичні миючі засоби, лакофарбові матеріали, субстанції для фармацевтичних препаратів тощо. Особливу увагу слід зосередити на виробництві перспективних хімічних матеріалів, які відповідають досягненням науково-технічного прогресу та задовольняють потреби високотехнологічних виробництв машинобудування та інших галузей. Необхідно покращити структуру випуску полімерів за рахунок нарощування їх прогресивних видів – поліпропілена, поліетилена низького тиску, полімерних матеріалів конструкційного і функціонального призначення, композиційних матеріалів, скло-, вугле-, метало- та органопластиків. Необхідно також забезпечити розвиток виробництва нових типорозмірів шин, прогресивних конструкцій для літакобудування, гумових виробів широкого асортименту і підвищеної якості.

Значною мірою цьому буде сприяти розвиток власної сировинної бази, зокрема подальше поглиблення переробки нафти і широке використання продуктів нафтопереробки як хімічної сировини, комплексне використання унікальних запасів природної хімічної сировини (полі мінеральних руд, природної сірки, ільменітів). Значна увага має бути зосереджена на утилізації і використанні відходів вже існуючих виробництв, а також на використанні відновленої рослинної сировини замість нафтопродуктів. Важливим напрямком підвищення конкурентоспроможності галузі і зниження обсягів поставки імпорту є створення замкнутих технологічних циклів на багатьох хімічних виробництвах де є сприятливі сировинні і техніко-економічні передумови.

2) Створення виробничо-технологічних комплексів і промислово-фінансових груп.

Таке створення розглядається як механізм об’єднання на міжгалузевому і галузевому рівні виробничих можливостей і науково технічного потенціалу підприємств різної спеціалізації, підпорядкування і форм власності для виробництва ними кінцевої продукції, ресурсозберігання і покращення умов працевлаштування населення. На першому етапі необхідно об’єднати виробників (імпортерів) сировини, хімічні підприємства і фінансові установи, що спроможні інвестувати виробничі процеси, інноваційну діяльність, впровадження нових технологій. На другому етапі доцільно включити науково-технічні установи, реалізація розробок яких може забезпечити зростання конкурентоспроможності хімічної продукції і подальше підвищення ефективності технологічних процесів. Важливою особливістю виробничо-технологічних комплексів і промислово-фінансових груп є те, що вони завдяки об’єднанню фінансового, виробничого і торгового капіталу активізують інвестиційні і інноваційні процеси, будуть сприяти прискоренню структурної перебудови виробництва і підвищення його конкурентоспроможності.

3) Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків

Одним з провідних завдань в найближчі роки є нарощування експортного потенціалу і забезпечення в ньому структурних якісних змін. Слід здійснити заходи, що направлені на вдосконалення структури експорту за рахунок скорочення вивозу сировинних і енергетичних ресурсів і напівфабрикатів, стимулювання створення наукоємних експортоорієнтованих виробництв, що забезпечать нарощування експорту хімічної продукції більш глибинної переробки. Необхідно також застосувати жорсткі економічні і адміністративні заходи по захисту і стимулюванню власних виробництв, що спроможні випускати якісну імпортозаміщуючу продукцію. Окрім того необхідно впровадити наступні методи захисту вітчизняних товаровиробників:

- в галузях виробництва товарів соціального спрямування – часткове обмеження небажаних видів імпорту через введення підвищених ставок ввізного мита і квотування, проведення сертифікації імпортної продукції, підтримка конкурентоспроможних виробництв, рекламна підтримка.