Проблеми і перспективи конкурентоздатності хімічної промисловості в Україні

1.Мета роботи

Якщо ми подивимось на структуру народногосподарського комплексу, то побачимо, що хімічна промисловість займає провідне місце. Завдяки своїй пов’язаності з майже усіма галузями промисловості, вона є стратегічно важливою для економіки України. Негаразди в хімічній промисловості гостро позначаються і на інших галузях, так само як і успіхи є двигуном змін в інших галузях. Метою моєї роботи є доведення того, що за умови проведення негайних стимулюючих заходів і здійснення державної політики в галузі хімічної промисловості можна подолати всі негаразди і посісти чільне місце на світових ринках.

Актуальність розробки і реалізації концепції розвитку хімічної промисловості України обумовлено необхідністю визначення шляхів і методів активізації промислово-виробничого і науково-технічного потенціалу, а також подоланням кризового стану галузі.

Головна мета роботи – окреслити концепцію створення сучасного високоефективного хімічного комплексу на основі енергозбереження, конкурентноздатності і екологічної безпеки як основи надійного забезпечення потреб вітчизняної промисловості в хімічній продукції і розвитку експортного потенціалу України.

В сучасних економічних умовах необхідно забезпечити підтримку хімічної промисловості, стимулювати розробку і реалізацію комплексного механізму структурної перебудови галузі, покращення інвестиційного клімату з метою впровадження високих і ресурсозберігаючих технологій і виробництва конкурентоспроможних промислових товарів, поглиблення степені переробки сировини.

Необхідно реалізувати ряд заходів по оновленню хімічної промисловості як важливого сектору економіки України, підвищення ефективності виробництва, оздоровлення економічного стану країни.

2. Постановка проблеми

Протягом останніх років внутрішні кризові процеси в хімічній і нафтохімічній промисловості, не дивлячись на протилежні міри з боку товаровиробників і органів державного управління, продовжує наростати. Їх основним проявом стало зростання фінансово-інвестиційної кризи, яка гальмує розвиток товарного виробництва. Це призвело до збільшення кількості збиткових і непрацюючих підприємств, значного дефіциту оборотних коштів, зниження обсягів виробничих капіталовкладень, погіршення техніко-експлуатаційних показників діючих виробництв.

За сьогоднішніх умов галузь не здатна самостійно вийти з кризового стану і вимагає впровадження для її суб’єктів стимулюючих правових норм і сприятливого податкового режиму, корекції шляхів розвитку з врахуванням існуючої економічної ситуації.

Основними факторами, які визначають важливість розвитку хімічної промисловості для економіки України є наступні:

1. Хімічна і нафтохімічна промисловість займає важливе місце в сучасному промисловому потенціалі України. Її частка в ВВП складає 5,5%, в загальному товарообігу промислової продукції – 6,4%, експорті промислової продукції – 12,5%. Проте потенційні можливості галузі стосовно нарощування обсягів конкурентоспроможного товарного виробництва значно вищі. Діючі хімічні і нафтохімічні підприємства здатні (за умови створення сприятливих умов для розвитку імпортозаміщуючих виробництв) поставляти до 75% хімічної продукції споживчого і промислового призначення, яку споживає внутрішній товарний ринок. Однак, сьогодні ця доля складає лише 30%, а протягом останніх трьох років вона скоротилась на третину. Суттєве скорочення споживання хімічної продукції відбулось також і в проміжному промисловому споживанні – до 8%.

2. Стимулювання розвитку хімічної галузі здатне призвести до ланцюгової реакції для наростаючого розвитку багатьох споживаючих галузей промисловості через забезпечення їх сучасними матеріалами і сировиною. Галузь має один з найвищих рейтингів міжгалузевого споживання.

За час кризи відбулись значні структурні зміни в попиті. Традиційно місткі споживачі хімічної продукції значно знизили її споживання через падіння обсягів виробництва, низької покупної спроможності, що стало наслідком дефіциту оборотних коштів і недоступності кредитних ресурсів. Так, хімічна промисловість протягом останніх 10 років знизила частку проміжного споживання на 5,5%, машинобудування - на 7,3%, легка промисловість – на 4,5%, вся промисловість – на 8%, що свідчить про посилення ролі непромислового споживання з одночасним послабленням ролі пріоритетних галузей-споживачів, зокрема, легкої промисловості і машинобудування. Сприяти підвищенню попиту останніх на хімічну продукцію повинна державна підтримка розвитку пріоритетних галузей економіки.