Проблеми і перспективи конкурентоздатності хімічної промисловості в Україні

Умовою збалансованого і ефективного розвитку промисловості є забезпечення відтворюваного характеру капітальних вкладень в обсягах, достатніх для здійснення як прямого, так і розширеного відтворення основних виробничих фондів. Через наростаючий дефіцит інвестиційних ресурсів процес відтворення набув переважно негативних змін. Основними з них є:

- збереження значних обсягів незавершеного капітального будівництва та невстановленого обладнання, їх частки в структурі матеріальних обігових коштів галузі. Станом на початок 2000 року обсяги незавершеного капітального будівництва та невстановленого обладнання складали відповідно 764 і 151 млн. грн..

- нестача існуючих обсягів капітальних вкладень. В 1999 році обсяги освоєний капітальних вкладень в хімічну і нафтохімічну промисловість України суттєвим чином скоротились в порівнянні з 1996-1998 р. і склали 130,4 млн. грн.Отже, при здійсненні змін слід користуватись саме, тими пропозиціями, які були наведені вище. Це в свою чергу є досить обгрунтованим, оскільки нам необхідно оживити всю галузь загалом, а не окремі її сегменти. Як результат нам слід використовувати комплексні глобальні пропозиції які дадуть нам змогу не лише підняти виробництво але й запустити механізм самооновлення та саморегуляції галузі.

6.Здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями

Для досягнення бажаних результатів необхідно поєднання зусиль на всіх рівнях. Так на сьогодні в Україні окрім урядових організацій діє асоціація хіміків, підгалузеві об’єднання, приватні організації різного спрямування. Сьогодні реформування відносин власності – одна з головних умов активізації промислового виробництва на етапі ринкових перетворень. Тому першочерговими заходами державної промислової політики на початковому етапі (2001-2005 рр.) буде завершення приватизації державних підприємств, концентрація і зосередження контрольних пакетів акцій у ефективних власників і стратегічних інвесторів, а також створення фінансово-промислових об’єднань, що здатні інвестувати подальший розвиток галузі. Вказані перетворення слід робити лише за умови економічної доцільності, підвищення конкурентноздатності і ефективності виробництва.

Для реалізації намічених цілей має бути забезпечена чітка координація дій органів законодавчої та виконавчої влади за безпосередньої участі суб’єктів господарювання та профспілок. Для цього слід врахувати наступні пропозиції:

- максимальна орієнтація на власні можливості галузі;

- використання механізму програмно-цільового планування з врахуванням конкретної ситуації і динаміки її зміни

- об’єднання державного впливу і підтримки з ринковими регуляторами розвитку виробництва.

Ці складові потребуватимуть скоординованих зусиль як з боку органів законодавчої і виконавчої влади, так і з боку товаровиробників. Держава створює сприятливі умови для реалізації визначених цілей через макроекономічну, фінансово-кредитну та інвестиційну політику ,введення певних стимулюючих норм для підприємств галузі.

Необхідно проводити політику заохочення інвестицій, зокрема введення системи помірних і стимулюючих податків, спеціальних заохочень та пільг для реінвестицій.

Враховуючи, що головні проблеми підприємств хімічної промисловості пов’язані з необхідністю поповнення грошових оборотних засобів, накопиченням фінансових ресурсів для реконструкції і модернізації виробництв, що забезпечили зниження собівартості і підвищення якості продукції. Доцільним є прийняття Закону України “Про стимулювання розвитку вітчизняної хімічної промисловості”. В Законі повинні бути передбачені законодавчі норми, які б стимулювали акумуляцію інвестиційних ресурсів в галузі і сприяли відтворенню оборотних засобів в обсягах необхідних для нормального фінансово-економічного функціонування підприємств

Основні положення повинні бути відображені в цільових комплексних програмах розвитку підгалузей хімічної промисловості, інвестиційних і інноваційних проектах, науково-дослідних і проектно-конструкторських розробках, механізмах адміністративного реформування галузевого управління, що будуть запропоновані як державними так і приватними інституціями, а також закладами науки та освіти всіх рівнів.