Агропромисловомий комплекс України: проблеми і перспективи експорту продукції

8. Висновки

Одним із важливих завдань реформування економіки України є трансформація агропромислового комплексу, підвищення його конкурентоспроможності на світових ринках.

Проблема експортоспроможності АПК та загалом лібералізації зовнішньоекономічної діяльності набула особливої актуальності для України, зважаючи на її прагнення стати членом СОТ. Однак процес лібералізації національної економіки слід здійснювати відповідно до результатів структурної перебудови, поетапно і зважено, з урахуванням особливостей України. Такий процес повинен відповідати конкурентоспроможності національної економіки, інакше під тиском сильних зарубіжних конкурентів вітчизняні виробники будуть витіснені не тільки із зовнішнього але і внутрішнього ринку. Крім того, важливо визначити перелік продукції, яка повинна вироблятись в Україні незалежно від стану кон’юнктури світового ринку і конкурентного середовища на внутрішньому ринку.

У програмі реформування АПК слід максимально враховувати особливості регіональної конкурентоспроможності та можливості індивідуальних і колективних виробників у виробництві певних видів сільськогосподарської продукції. Для прикладу, у фермерських господарствах зберігається однобічна спеціалізація. Головним чином вони займаються вирощуванням менш трудомістких і більш вигідних культур – зерна, соняшнику. Натомість, колишні колективні сільськогосподарські підприємства поєднували у своїй діяльності усі напрями сільськогосподарського виробництва.

Для підвищення конкурентоспроможності АПК необхідно вирішувати наступні завдання:

-забезпечення сільськогосподарських товаровиробників сучасною технікою;

-створення новітніх технологій вирощування та підвищення урожайності сільськогосподарських культур, забезпечення приросту поголів’я худоби;

-фінансування сільськогосподарського виробництва та забезпечення фінансової підтримки виробників насіннєвого матеріалу, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій;

-підготовка висококваліфікованих кадрів для села;

-удосконалення цінової політики;

-урахування специфіки виробництва сільськогосподарської продукції у регіонах.

Зусилля держави повинні концентруватись на сприянні розвитку і збільшенні обсягів продукції аграрного виробництва, перетворенні АПК у високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки. У цьому зв’язку необхідно прискорити проведення робіт по формуванню і гармонізації національної бази стандартів якості та безпеки продуктів харчування до вимог країн – членів ЄС. Тож потрібні докорінні зміни в аграрній політиці, а це – основа для більш оптимістичних варіантів розвитку агропромислового виробництва.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бостін Ф. Вироблення аграрної політики // АгроСвіт, № 11, 1 червня 2001 р.

2.Варченко О.М. До питання формування конкурентних переваг на ринку продуктів бурякоцукрової галузі // Вісник аграрної науки, серпень 2000 р.

3.Даниленко А.С. Основні напрями удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національної продовольчої безпеки України у XXI столітті // Економіка АПК, 2001, № 4.

4.Заярний В. Підсумки першого року реформ в АПК України // АгроСвіт, № 4, 27 лютого 2001 р.