Конкурентоздатність України у галузі постачання електроенергії

Розглянемо для цього формулу встановлення роздрібної ціни для споживачів і постачальників:

Ц¬розд = Цопт + Цн.втр + Ттранс +Тпост

Ц¬розд – роздрібна ціна для енергопостачальної компанії;

(1)Цопт – ціна оптова яку визначає ДП “Енергоринок”;

(2)Цн.втр – норматив втрат у мережах відповідно до класу напруги (розраховується НКРЕ)

(3)Ттранс – тариф на транспортування електроенергії локальними електромережами (встановлюється за НКРЕ)

(4)Тпост – тариф на постачання. В цей тариф, згідно з постановами НКРЕ, входять витрати, пов’язані з збутом електроенергії: обслуговування лічильників, фіксація показників, виписка рахунків тощо.

Аналіз формули за її компонентами, дозволяє стверджувати, що підстав для конкурентної цінової боротьби між зазначеними категоріями постачальників не може бути, оскільки кожна компонента роздрібної ціни (окрім Цопт) затверджується НКРЕ і не змінюється будь то незалежний постачальник чи обленерго. Що ж в такому разі для незалежного постачальника означає “постачати електроенергію за нерегульованим тарифом”? Це означає, що він не зобов’язується (але може, якщо вважатиме за доцільне) купувати електроенергію на оптовому ринку електроенергії (ОРЕ), оскільки має альтернативу купувати електроенергію безпосередньо у виробника, додатково закладаючи у роздрібну ціну тариф за використання магістральних мереж (магістральна електрична мережа - електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж) . Обленерго – зобов’язані купляти електроенергію лише на ОРЕ.Отже, незалежні постачальники, за якими законодавчо закріплене право використовувати природні комунікації локальних монополій (обленерго), створюють конкурентне середовище й примушують природні монополії, збільшувати ефективність виробництва, а отже і знижувати тарифи. Це в ідеалі, проте: запровадження інституту незалежних постачальників електроенергії в Україні має ряд унікальних особливостей. Почнемо з того, що можливість вибору постачальника для споживача закріплена законодавчо. НКРЕ діючи у відповідності з цим положенням активно видавала ліцензії на постачання електроенергії за нерегульованим тарифом (видано їх було близько 800). Засилля бартерних відносин (поч. 1990-х років, на той момент ще не існувало ДП”Енергоринок”) дозволило незалежним постачальникам отримати певний зиск від своїх юридично закріплених прав. В чому це виявлялося? Досить швидко в умовах нестачі оборотних коштів, виник ринок боргових зобов’язань генкомпаній, а разом з ним (завдяки практиці адресних та давальницьких схем співпраці незалежних постачальників з генеруючими компаніями) виникла можливість для незалежних постачальників дисконтувати електроенергію на 20-30% (подекуди на 50%). Зрозуміло, що платоспроможні споживачі не збиралися нехтувати такими знижками і надавали перевагу співпраці саме з незалежними постачальниками, бо зрештою це було дешевше ніж купляти електроенергію у обленерго. Обленерго, в цей час втрачало можливість отримати “готівку” від платоспроможних споживачів і єдине, що їм залишалося це постачати електроенергії бюджетникам та населенню – безнадійним боржникам. До цього зобов’язував обленерго закон, згідно з яким обленерго не може відмовляти в постачанні електроенергії жодному з споживачів, що входять у обласну розподільчу енергомережу. Такий стан справ вбивав галузь, оскільки зменшувалися щорічно поставки палива (через втрату генеруючими компаніями частини доходів в результаті згадуваних дисконтах, і несвоєчасний рівень оплати енергії від обленерго; накопичувалися борги бюджетників), а випуск і подальший рівень оплати за відпущену електроенергію не покривав межу беззбитковості. Реформування продовжилося. І у травні 2000 року вийшла офіційна заборона на здійснення розрахунків у будь-якій негрошовій формі. В результаті, поширилася заборона на адресні і давальницькі схеми розрахунків, і незалежні постачальники були позбавлені своєї основної конкурентної переваги перед обленерго. Будучи примушеними купувати електроенергію за оптовими цінами енергоринку і розплачуватися за оренду регіональних електромереж за встановленими НКРЕ правилами (див. у схему нарахування роздрібного тарифу) роздрібний тариф не дозволяв, вже їм на цей раз покривати межу беззбитковості. Кількість незалежних постачальників почала стрімко зменшуватися, не маючи жодних можливостей для ведення конкурентної боротьби. Отже зрозуміло, що наявність локальної конкурентноздатності у постачанні електроенергії цілком залежить від змісту норм, які регулюють діяльність постачальників електроенергії.

[аналіз проблеми глобальної конкурентоспроможності]

Україна значно звузила діяльність з експорту електроенергії через наступні чинники: