Конкурентоздатність України у галузі постачання електроенергії

[2]Незалежний постачальник електричної енергії – постачальник електричної енергії, що має ліцензію на постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом

Наявність незалежних постачальників значно обмежує можливості обленерго зловживати монопольною владою, або точніше позбавляти обласних споживачів вибору постачальника. Обленерго, попри наявність конкурентної боротьби з незалежними постачальниками за сегменти ринку, все ж таки перебувають в апріорі більш вигідній позиції, оскільки саме ним належить виняткове право власності на обласні електричні мережі. За незалежними постачальниками законодавчо закріплене право використовувати комунікації локальних монополій з метою реалізації аналогічних послуг споживачам. Будучи підприємствами, які постачають енергію електричними мережами, які не є їх власністю, незалежні постачальники змушені вносити плату за користування цими місцевими (локальними) електромережами відповідній обласній обленерго. Проблема полягає в тому, що незалежних постачальників сьогодні вже майже не існує і медалі в “конкурентній” боротьбі отримали обленерго.

[постановка проблеми глобальної конкурентоспроможності]Історично склалося так, що електроенергетика України створювалася і розвивалася не за власним сценарієм, а згідно з планами колишнього СРСР. Завдяки ним енергосистема УРСР була однією з найбільших. Україна займала провідні позиції у світі по обсягах виробленої електроенергії, поступаючись лише таким високорозвиненим державам, як США, Канада, Японія, ФРН, Франція і Великобританія.

Енергетичний потенціал України в даний час є чималим. В електроенергетиці він представлений 44 тепловими електростанціями (ТЕС), 8 гідроелектростанціями (ГЕС) і 5 атомними електростанціями (АЕС). Встановлена потужність єдиної об'єднаної енергетичної системи України в 2000 р. оцінюється в 53 МВт. В експлуатації знаходиться 18000 км. – високовольтних ліній електропередач, 50000 км низьковольтних ліній електропередач. ЛЕП, що зв'язують енергетичну систему України з країнами ближнього зарубіжжя і Центральної Європи, дають можливість виходу на закордонні ринки цих країн. До найбільш важливих можна віднести: ЛЕП (750 кВ) Західноукраїнська - Альбертирша (Угорщина); ЛЕП постійного струму (800 кВ) Донбас - Волгоградська ГЕС; ЛЕП (750 кВ) Південоукраїнська АЕС - Румунія - Болгарія; ЛЕП (750 кВ) Хмельницька АЕС - Жешув (Польща) і ін. Про те, що Україна може займатися експортом електроенергії свідчать такі дані: встановлені потужності українських станцій спроможні виробити близько 250 млрд кВт.г. (без врахування потужностей введеного 2-го енергоблока Хмельницької АЕС і 2-го енергоблоку Рівненської АЕС) електроенергії на рік. Для зіставлення - споживання торік становило лише 170,69 млрд. кВт.г. енергії.

Здавалось би, що маючи такі конкурентні переваги як:

1)великий потенціал нереалізованих енергетичних потужностей;

2)сприятливе географічне розташування – Україна є фактично "мостом" між споживачами енергоносіїв у країнах Євросоюзу та їх виробниками в Росії, Каспійському регіоні;

3)розгалужену мережу ліній електропередач, які зв’язані як з виробниками, так і з споживачами паливно-енергетичних ресурсів -

Україна приречена займатися експортом електроенергії. Проте реальний стан справ доводить, що Україна з об’єктивних та суб’єктивних причин не може скористатися своїми конкурентними перевагами для масового експортування електроенергії. Починаючи з 1991 р. обсяг українського експорту, що складав на той час біля 28 млрд. кВт.год., стрімко спадав, і вже у1996 р. 10,0% від рівня 1990 р. .

Рівень виробництва та експорту електроенергії (млрд.кВт.год)

Джерело: Укрінформелектросервіс”

3. Аналіз проблеми

[аналіз проблеми локальної конкурентоспроможності]

Для того, щоб зрозуміти на якому етапі стає можливою конкурентна боротьба за споживачів між незалежними постачальниками та обленерго, необхідно розглянути процес нарахування роздрібного тарифу (Ця схема також допоможе пояснити чому кількість незалежних постачальників зменшилася в 2000 році).