Виробництво білкових продуктів харчування в Україні: проблеми і перспективи розвитку

Соєвий бізнес в Україні почав розвиватися роки чотири тому назад, у 1997-1998 роках. Тоді “соевики-ентузіасти” сталі завозити устаткування з-за кордону (в основному з Росії) і потихеньку заробляти на життя. За останні рік-два вони пробили собі пристойну дорогу і встали на ноги. Швидкому поширенню “бобової” справи сприяли і сприяють наступні чинники:

•соєві продукти дешевше аналогічних м'ясних і молочних;

•у країні досить віруючих, що утримуються чи обмежують себе в споживанні тваринної їжі (під час посту чи постійно), що готові купувати дешевий і живильний соєвий товар;

•соя і продукти з неї — просто корисні, і про цьому останніми роками повторюють всюди.

Гроші

Самі грошові пункти в графі “витрати” — покупка “соєвої корови” (установки, що робить молоко із сої), сировини і витрати на документи. Вітчизняні соєві “доїльні апарати” витягнуть $3-6,5 тис., власне боби — $1-2 тис. (у стільки обійдеться первісний запас) і “дозвіл” стільки ж — $1-2 тис. До цих витрат потрібно приплюсувати витрати на холодильне устаткування (мінімум $200-1000), покупку “начиння” ($300-500) і рекламу ($100-300 на місяць). Плюс щось піде на обзаведення приміщенням, але тут витрати можуть бути якими завгодно. Особливо якщо ризикнути побудувати будинок цеху. На це, однак, рідко хто наважується. Тому що готових приміщень у країні усе ще багато, їх можна купити чи орендувати.

Крім того, необхідно виділити $500-600 на непередбачені витрати.

За словами виробників, вкладені $8-10 тис. можна повернути в гіршому випадку за рік, а при успішному старті первісні капіталовкладення цілком можливо “відбити” за 2-4 місяця.

Устаткування

Устаткування для виробництва соєвого молока в Україні не так вуж багато. Збирають потрібну техніку, наскільки нам відомо, два підприємства. Це АТ “РОСС” (м.Харків) і ОАО “Київське спеціальне проектно-конструкторське бюро “Менас” (м.Київ). Перше підприємство розробляє і виготовляє установку самостійно, а агрегат “Менаса” розроблений у київському ж ТОВ ИНПФ “Гран” . “Соєва корова” харківської зборки продуктивністю 30 л у годину коштує з ПДВ 14,784 тис. грн. Київський “соєвий апарат”, за допомогою якого можна надоїти 100 л молока в годину, коштує з ПДВ $6,5 тис.

В Україні також відоме устаткування для виробництва молока російського виробництва — їм користуються деякі з “соєвиків”-першопрохідників. У Росії такі апарати стали робити раніш, ніж в Україні. У Краснодарі роблять “соєві корови” продуктивністю 60 і 100 л/ч у Москві — 30, 60 і 100 л/ч. У Росії краснодарський апарат “Союшка-2” (60 л/ч) коштує $3,5-4 тис., “Союшка-3” (100 л/ч) — $5,5 тис. Установка московської фірми “Интерсоя” продуктивністю 30 л/ч коштує на батьківщині 105 тис. руб. (приблизно 19,3 тис. грн.). “Соєвий агрегат” з надоями молока 60 л/ч обійдеться в 138 тис. руб. (приблизно 25 тис. грн.), а “столитровый гігант” — 160 тис. руб. (приблизно 29 тис. грн.).

Пропозиції до розв’язання проблеми, необхідні ресурси та умови:

На прикладі одного з українських агропромислових підприємств опишемо основні положення проекту по диверсифікованості і збільшенню випуску дієтичної конкурентноздатної продукції із соєвих бобів за рахунок залучення інвестиційних засобів у розмірі 781,1 тис. доларів США для придбання й експлуатації виробничого комплексу по переробці соєвих бобів.

Реалізація проекту дозволить створити технічну базу для виробництва продуктів харчування , передбачених Державною програмою «Діти України», "Національною програмою відродження села", "Державної промислової політики України" і інших значимих програм на державному рівні. Пропонований проект також повною мірою сприяє реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення продовольчої (і в тому числі білкової) безпеки країни.