Економічне районування та територіальна структура н/г України
В результаті глибоких наукових розробок і дискусій визначи¬лись загальноприйнятні наукові основи економічного районування. Виходячи з позицій діалектичного підходу до розвитку і розміщення продуктивних сил і об'єктивності процесів формування економічних районів, науково визначені районоутворюючі фак¬тори, принципи і критерії виділення економічних районів та їх основні типи.
2. ОСНОВНІ РАЙОНОУТВОРЮЮЧІ ФАКТОРИ
На формування економічних районів впливають різні факто¬ри: природні, економічні та історичні. Основними серед них є економічні.
Головним районоутворюючим фактором у кожній країні є су¬спільний територіальний поділ праці, який є результатом просто¬рового прояву дії загального економічного закону суспільного поділу праці.Територіальний поділ праці проявляється у господарській спе¬ціалізації окремих частин території країни на різних видах вироб¬ничої діяльності відповідно до їх природних умов і наявних тру¬дових та інших ресурсів. Його розвиток відкриває шлях до мак¬симального, найбільш ефективного використання сприятливих для виробництва умов кожної території, вигідного географічного положення, значних запасів мінеральних (особливо паливних і енер¬гетичних) ресурсів, комбінування виробництв, що їх використо¬вують, а також використання навичок та виробничого досвіду на¬селення, які здобуті ним протягом певного історичного періоду.
Другим важливим районоутворюючим фактором, який є похід¬ним від територіального поділу праці, є територіальні виробничі комплекси (ТВК). Територіальний поділ праці веде до формуван¬ня галузей спеціалізації окремих територій, які, в свою чергу, обумовлюють склад галузей, що їх обслуговують і доповнюють. Це приводить до виникнення ТВК.
Як складові частини до ТВК входять елементарні техніко-економічні комплекси (первинні ланки енерговиробничих циклів). В основі цих комплексів знаходяться стійкі сполучення взаємопов'я¬заних підприємств різних галузей, їх зв'язки визначені техноло¬гією і економікою виробництва. Прикладом таких елементарних комплексів можуть бути молокозаводи, розташовані в сільській місцевості, та цукрові заводи з їх сировинними зонами і взаємо¬пов'язаним з ними тваринництвом, яке використовує відходи цих виробництв. Елементарні комплекси є в різних галузях про¬мисловості.
Сукупність однорідних або тісно зв'язаних між собою різних елементарних техніко-економічних комплексів, розташованих на компактній території, утворює територіально-виробничий комп¬лекс, який охоплює значну частину економічного району. В ме¬жах одного великого економічного району може бути один або декілька тісно пов'язаних ТВК.
До основних районоутворюючих факторів належать також і найбільші міста країни — великі регіональні і індустріальні цен¬три із зонами економічного тяжіння до них периферійних тери¬торій. Кожне місто як економічний центр впливає на навколиш¬ню тяжіючу до нього місцевість, а найбільше місто об'єднує своєю зоною районоформуючого впливу всі менші міста. Так забезпе¬чується зв'язок ядра і периферії економічного району.
Зона районоформуючого впливу великого регіонального цент¬ру охоплює цілу групу адміністративних областей. На Україні та¬кими центрами є Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів. Найбільшу зону районоформуючого впливу має м. Київ, який, крім потужного регіонального центру, є ще і столицею держави.
Важливе районоутворююче значення мають особливості еко-номіко-географічного положення території району. Вони знач¬ною мірою впливають на формування спеціалізації його госпо¬дарства. Так, наприклад, вихід Південного економічного району України до берегів Чорного моря обумовив значний розвиток у його народногосподарському комплексі морського транспорту, портово-промислових центрів, суднобудування і судноремонту, курортно-туристичного комплексу, риболовства і рибоперероб¬ної промисловості.
На утворення економічного району великий вплив мають при¬родні умови і ресурси. Природні умови взагалі, і особливо при¬родні ресурси, — це основа розвитку і спеціалізації сільського господарства та промисловості району. Вони мають значний вплив на формування галузевої структури територіальних виробничих комплексів, на розвиток і розміщення енерго-, водо-, тру¬домістких та інших виробництв, а також на галузеву спеціаліза¬цію сільського господарства. Наявність великих родовищ і басей¬нів паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів створює передумови для визначення спеціалізації економічних районів на тих чи інших галузях промисловості.Районоутворююче значення мають також основні форми те¬риторіальної організації виробництва — промислові центри, про¬мислові вузли (зосереджені в одному місті чи розосереджені в близько розташованих містах і селищах міського типу), одногалузеві і багатогалузеві промислові райони, локальні, районні і обласні агропромислові комплекси, які разом з транспортним комплексом та інфраструктурою об'єднуються в народногоспо¬дарський комплекс економічного району. Важливу роль у фор¬муванні економічних районів відіграє транспорт. Наявність роз¬винутої транспортної мережі на певній території впливає на темпи формування економічного району, забезпечує здійснення широких міжрайонних економічних зв'язків, посилює формуван¬ня зон економічного тяжіння периферійних територій до їхнього економічного ядра. Значний вплив на формування економічних районів має національно-політичний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни. В умовах перехідної економіки, ко¬ли ще значна кількість промислових підприємств залишається власністю держави, а в сільському господарстві зберігаються ко¬оперативні сільськогосподарські підприємства, адміністративні області залишаються ще як єдине господарське ціле із своїми ор¬ганами управління господарством. У їх межах функціонують те¬риторіальні виробничі комплекси, їхні основні складові частини або окремі ланки народногосподарського комплексу великого еко¬номічного району.