Підприємство – первинна ланка народного господарства
Акціонерні товариства і товариства з обмеженою відпо¬відальністю. Механізмом роздержавлення економіки в Україні є широке впровадження акціонерної власності. Акціонерна власність у колишньому Радянському Союзі практично була повністю ліквідована наприкінці 20-х ро¬ків, оскільки вона не вписувалася у бюрократичне центра¬лізовану «соціалістичну» економіку. За умов планомірно-ринкової економіки постала потреба використати її прогре-сивні риси.
Залучення трудящих до вкладення у фонди акціонерно¬го капіталу посилює їх зацікавленість у більш ефективно¬му використанні засобів виробництва, сировини, електро¬енергії, збереження техніки, раціональному використанні робочого часу, якості продукції, знижує плинність робочої сили тощо. Завдяки цьому зростають продуктивність пра¬ці, ефективність усього виробництва, норма прибутку, поліпшується структура капіталовкладень. Підприємці одержують можливість перетворювати частину заробітної плати у продуктивний капітал, внаслідок чого внески трудящих виступають формою довгострокового кредиту для корпорацій, для додаткових капіталовкладень.
Акціонерна власність може сприяти деякій демоно¬полізації економіки. З цією метою велику монополію розділяють на окремі підрозділи і кожному з них надають статусу самостійного акціонерного товариства.
До негативних рис розвитку акціонерної власності й акціонерного підприємництва належать: по-перше, можли¬вість за допомогою акцій нейтралізувати трудові за¬ощадження і тим .посилювати економічний контроль над значною кількістю населення. Так у США 1 % найбільш заможних сімей володіють понад 50 % усіх акцій корпора цій, а у ФРН 0,9 % сімей належить 90 % усіх акцій. З іншого боку, у 500 наймогутніших монополі стичних об'єднаннях США частка акціонерного капіталу становила у середньому понад 45 %. Якщо виходити з того, що обсяг особистого майна у США на одну сім'ю становив у другій половині 80-х років 32,7 тис. дол., а у щорічних доходах сім'ї проценти від вкладів і дивіденди дорівнювали при¬близно 7 %, то у складі акціонерного капіталу певна частка належить централізованим заощадженням населен¬ня, вилученим через механізм широкого розповсюдження акцій.
Друга негативна сторона у розвитку і функціонуванні акціонерного підприємництва полягає в тому, що мільйони дрібних акціонерів терплять банкрутство, тобто позбавля¬ються своїх заощаджень під час економічних криз. На¬приклад, у США під час кризи 1974—1975 рр. кількість дрібних акціонерів скоротилася майже на 7 млн.
По-третє, шляхом закупівлі контрольного пакету акцій і за сучасних умов для цього необхідно зосередити в одних руках менше 5 % їх загальної кількості) гігантські корпорації встановлюють контроль над дрібнішими компа¬ніями, а через «систему участі», тобто багатоступінчасту систему залежності та контролю, контролюють капітал інших фірм, які у декілька разів перевищують їх власні активи.По-четверте, акціонерні компанії здійснюють різні фі¬нансові махінації на фондових біржах, одержуючи додат¬кову можливість надмірного збагачення. Так Дж. Гетті протягом короткого часу довів одержане від батька майно у 15 млн. дол. до понад 2 млрд. дол., скуповуючи акції за викидними цінами у роки депресії.
По-п'яте, за допомогою акцій активно ведеться підкуп вищих чиновників державного апарату, законодавців.
По-шосте, акціонерна форма підприємства викори¬стовується як засіб економічного примусу для викупівлі окремих нерентабельних філій крупної монополії. Так у 1982 р. корпорація «Дженерал моторз» примусила 1 4 тис. найманих робітників на одному із своїх заводів повністю викупити підприємство. У тому ж році інша американська компанія «Нейшл стіл» з такою ж метою примусила 11 тис. чол. викупити один із своїх сталепла¬вильних заводів. У таких випадках нерентабельні, обтяжені боргами підприємства продаються, як правило, за ціну, яка перевищує їхню вартість. Так, щоб забезпечити належ¬ний технічний рівень сталеплавильного заводу «Нейшл стіл», необхідно витратити 650 млн. дол. Щоб вижити, найманим робітникам і службовцям змушені скорочувати рівень заробітної плати, пенсій, тривалість оплаченої від¬пустки, подовжувати робочий день тощо.
У такому діалектичне суперечливому поєднанні пози¬тивних і негативних сторін акціонерної капіталістичної власності розкривається її соціально-економічна суть.
За умов побудови планомірно-ринкової економіки в Україні акціонерна власність може виконати важливі функції. По-перше, значно розширити джерело нагро¬мадження за рахунок вкладів в ощадних касах. Здавало¬ся б, ці кошти держава могла також успішно використати на потреби населення, як і акціонерну форму нагро¬мадження, проте в ощадних банках використання вкладів повністю ізольоване від вкладників — робітників, службов¬ців, колгоспників, а в акціонерних товариствах така ізоляція зяачно усувається.