Економічні основи та види міжнародної торгівлі
У більшості країн з перехідною економікою ефективно використані іноземні капітали стають ключовим фактором їхнього розвитку, а інвесту-вання за рубіж сприяє їхньої органічної інтеграції у світове господарство. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в струк-турі пріоритетів української економіки [4, 112].
2.4. Інструменти торгової політики
Всі інструменти торгівельної політики можна розділити на три великі групи: імпортні тарифи; податки на експорт та експортні та імпортні суб-сидії; інструменти нетарифного характеру [2, 168].
Імпортні тарифи застосовуються з метою обмеження ввозу того чи іншого товару з різних міркувань. В окремих випадках країна може доби-тися скорочення імпорту певних товарів шляхом запровадження спеціаль-них податків на їх споживання, але такий інструмент застосовується досить рідко.
Експортні податки та субсидії є засобами регулювання економічної поведінки національних виробників, що поставляють свою продукцію на експорт. Ці інструменти, як і імпортні тарифи, застосовуються з метою впливу на ціну відповідного товару. На відміну від них нетарифні інстру-менти впливають на ціни опосередковано. Протекціоністський характер цих засобів є менш очевидним.
Митний тариф на практиці може набувати двох форм — специфічного та адвалорного мита.
Специфічний тариф являє собою фіксований податок на імпортні то-вари, яким обкладається кожна одиниця продукту. В організаційно-технічному плані застосування специфічних тарифів дозволяє порівняно легко збирати податок, оскільки для цього необхідна лише інформація про кількість товарів, які завозяться до країни, а не грошова вартість імпорту. Але з крапки зору саме протекціоністської функції щодо національного ринку цей тариф має дуже істотну ваду: його захисна дія змінюється в за-лежності від ціни імпортованого товару.
Адвалорний тариф — це податок, величина якого визначається як фік-сована частка вартості імпортованого товару. Очевидно, що адвалорне ми-то позбавлене характерного для специфічного тарифу недоліку: його вели-чина знаходиться в прямій залежності від вартості товару. Разом з тім і його справляння пов'язане із цілою низкою проблем. З метою зменшення мита імпортер може занизити вартість товару. З іншого боку, митні органі завжди стояти перед спокусою завищити вартість імпорту, оскільки в цьому випадку збільшується доходи держави.
Важливим інструментом регулювання імпорту є імпортні субсидії. Смороду фактично являють собою негативний імпортний податок або ми-тний тариф, який виплачується безпосередньо національному виробнику. Надання таких субсидій веде до збільшення виробництва товарів — замін-ників імпорту, оскільки субсидія означає зменшення видатків виробництва, а отже, і зменшення ціни.
Експортні податки, як і імпортні мита, можуть бути специфічними та адвалорними, але вплив їх на зовнішню торгівлю практично однаковий. Експортний податок погіршує становище виробників, але вигідний спожи-вачам країни-експортера. Саме це і відрізняє механізм дії цього інструменту торговельної політики від імпортного митного тарифу, оскільки останній вигідний національним виробниками, але невигідний споживачам.
Експортна субсидія — це певна торба грошів, яку держава сплачує національному виробникові з метою заохочення експорту товарів та послуг. Виплата експертної субсидії створює стимули для виробника розширити постачання передусім на зовнішній, а не на внутрішній ринок. Унаслідок цього скорочення обсягів реалізації товару на внутрішньому ринку веде до зростання ціни на нього. Таким чином, можна зробити висновок, що застосування експортних субсидій негативне впливає на добробут наці-ональних споживачів. По-друге, експортна субсидія не приносити жодного доходу, на відміну від митних тарифів та експортних податків.
Імпортна квота — це засіб, за допомогою якого регулюються кількість товару, що ввозитися в країну. Іншими словами, імпортна квота визначає, яка кількість товару іноземного походження може бути реалізована на вну-трішньому (національному) ринку, тоді як митний тариф визначає величину податку, яким обкладається товар, і при цьому його кількість, що заво-зитися в країну, не обмежується. Часто імпортні квоти виступають більш ефективним засобом стримування міжнародної торгівлі, чим мита. Незва-жаючи на високі мита, певний товар може імпортуватися у відносно вели-ких кількостях. Низькі ж імпортні квоти цілком забороняють імпорт товару понад визначену кількість [2,166].Під нетарифними бар’єрами розуміється система ліцензування, ство-рення невиправданих стандартів якості продукції і його безпеки чи просто бюрократичні заборони в митних процедурах. Так, Японія і європейські країни жадають від імпортерів одержання ліцензій. Обмежуючи випуск лі-цензій, можна ефективно обмежувати імпорт. Саме так надійшла Великоб-ританія, заборонивши імпорт вугілля.