Вітчизняний і зарубіжний досвід реструктуризації

Розробка програми сталого розвитку для Угорщини супроводжувалася важливими зрушеннями у сфері інституційного та організаційного розвитку. На початку 90-х виникло багато громадських та недержавних організацій з питань довкілля. У 1993 році було засновано Центр екологічних студій – недержавний учбово-дослідницький інститут, який повинен був стати каталізатором перебудови Угорщини на засадах сталого екологічного розвитку. У тому ж році постановою уряду була заснована Комісія з питань сталого розвитку, головним чином як консультаційний орган. Комісію очолив міністр у справах довкілля, і в її роботі взяли участь представники кількох міністерств, наукових закладів та неурядових організацій. Перші шість років комісія працювала дуже інтенсивно. На порядку денному її засідань розглядалося багато ключових питань охорони довкілля, і комісія видала багато публікацій. Комісія з питань сталого розвитку відіграла дуже важливу роль у формуванні реальних знань про екологічно сталий розвиток. Щодо проблем, можна відзначити, що

(1)діяльність комісії обмежувалася питаннями сталості довкілля

(2) вона мала лише консультативну роль і практично не мала ніяких повноважень

(2)Комісія не мала достатніх ресурсів

З загальної точки зору сталий розвиток має три виміри: економічний, соціальний і екологічний. Основна задача керування процесом сталого розвитку – шукати та знаходити баланс між цими трьома вимірами.

Економічний вимір

Наприкінці 80-х першочерговим завданням для Угорщини було здійснення переходу до нових умов господарювання. Між 1998 та 1990 роками було прийнято три законодавчі акти: Закон про компанії, Закон про іноземні інвестиції та Закон про трансформацію підприємств. Заснування нових компаній заохочувалося податковими пільгами починаючи з 1988 року. Всім новим фірмам на три роки були надані пільги з податку на прибуток, які протягом цього періоду поступово зменшувалися. Спільні підприємства, в яких іноземна частка капіталу перевищувала 30 відсотків, отримали 60-відсоткову податкову знижку на перші п’ять та 40-відсоткову на наступні п’ять років.

У процесі приватизації державних підприємців іноземні інвестори мали дедалі більшу перевагу перед вітчизняними, оскільки Державне приватизаційне агентство у процесі продажу державної власності віддає перевагу грошам перед кредитами (вітчизняні інвестори можуть купувати головним чином у кредит), і оскільки іноземні інвестори фінансово сильніші, вони можуть дозволити собі залишати свої щорічні прибутки у компаніях, тоді як вітчизняні власники не в змозі цього робити. Тому структура власності компаній змінилася на користь іноземних інвесторів.

До кінця 1999 року в Угорщину було вкладено близько 20 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Характер економічної реструктуризації в Угорщині великою мірою визначався іноземними інвесторами. До кінця 1999 року в країні було засновано більше ніж 30 тисяч спільних підприємств - частково шляхом придбання частини акцій існуючих компаній, частково шляхом інвестицій у нові підприємства. Лише декілька компаній були засновані виключно іноземними інвесторами, і сьогодні кількість підприємств, якими ексклюзивно володіють іноземні інвестори, не перевищує кількасот. Присутність іноземного капіталу спостерігається в усіх галузях національної економіки: енергетиці, важкій промисловості, машинобудуванні, електронній, хімічній промисловості, виробництві пакувальних матеріалів, харчовій промисловості, виробництві безалкогольних напоїв, торгівлі, банківській справі тощо.

Наше дослідження показало, що іноземні інвестори набагато розумніше ставляться до довкілля, ніж інші. Ми не мали досвіду, коли іноземні інвестори імпортували б до Угорщини так звані «брудні» технології. Але загальновідомим досвідом в Угорщині було те, що іноземні інвестори не ліквідували успадкованої ними шкоди довкіллю, хоч і взяли на себе такі зобов’язання за контрактом.Перехід до нових економічних умов в Угорщині супроводжувався значним зниженням виробництва і доходів, зростанням інфляції, фінансовою розбалансованістю, поширенням безробіття та погіршенням демографічних показників.

У процесі трансформації підприємств державні ферми та інші державні підприємства були перетворені на акціонерні компанії, і їхні акції були запропоновані до продажу. Кооперативні ферми мали пройти реструктуризацію шляхом перетворення або в акціонерні товариства, або в кооперативи - згідно з новим законом про кооперативи, за яким їх члени мали право в короткий термін за бажанням вилучити своє майно. (Втім більшість членів навіть не знала про таку можливість). В Угорщині в результаті приватизації сільського господарства стали розвиватися як міні-, так і дуже великі ферми, а середніх за розміром було дуже мало. Досягнення стабільності в питаннях власності на землю, сприяння з одного боку зростанню малих підприємств, а з іншого боку децентралізації великих та розвиток передових нових форм господарювання є суттєвою передумовою розвитку сільського господарства.