Вітчизняний і зарубіжний досвід реструктуризації

• для ресурсів, які вивільняються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський і трудовий потенціал), визначаються нові пер¬спективні види продукції, виробництво котрих забезпечить необ¬хідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;

• якщо виробництво не може бути відновлене навіть із реструктуризованими технічними умовами і перепрофільованим персона¬лом, тоді підприємство підлягає закриттю, неекономічне й заста¬ріле обладнання та наявні активи треба продати, а виробничі площі здати в оренду.

Будь-яку стратегію реструктуризації треба підсилювати захода¬ми за трьома основними напрямками:

• зменшення витрат і підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці, зниження енергоємності виробництва, по¬силення контролю за якістю продукції;

• модернізація або заміна обладнання; здебільшого модерніза¬ція є вигіднішою і за критерієм витрат і з погляду стратегії розвит¬ку підприємства;

• запровадження нової технології, доцільність якої має бути ре¬тельно обгрунтована.

2. Спроба сталої реструктуризації економіки

(досвід Угорщини)

В Угорщині перші та дуже важливі кроки були зроблені ще в 1992 році. Міжнародна робоча група, очолювана паном Збігнєвом Бочняжем з Університету Міннесота (США), підготувала проект під назвою “Довкілля та розвиток в Угорщині”. Основною метою цього проекту було допомогти Угорщині просуватися якомога швидше шляхом сталого розвитку. Така мета пояснювалася суспільною, економічною та екологічною кризою в Угорщині.

Були визначені такі чотири критерії сталого розвитку під час перехідного періоду:

•Стале використання природних ресурсів

•Реабілітація та підтримання цілісності екологічного процесу та екосистем•Захист генетичної розмаїтості та збереження природи в цілому, а також

•Захист і підвищення рівня здоров’я, безпеки та добробуту людини

Згідно з цим проектом, у сфері економіки необхідно здійснити такі чотири кроки:

•За умов застосування системи ринкових цін, на одиницю продукції повинно використовуватися якомога менше енергії

•Природні ресурси, потрібні для виробництва сировини й товарів, видобуваються й використовуються якомога ефективніше

•Токсичні за сутністю або небезпечні компоненти повинні вилучатися, зводитися до мінімуму та/або замінюватися на менш шкідливі матеріали

•Кінцеві продукти повинні бути (поки що - по можливості) придатні до повторного використання, утилізації, пререробки, або до відновлення ресурсу в екологічно нешкідливий спосіб.

Автори проекту також підкреслюють необхідність участі широких кіл громадськості та розроблення нового національного обліку і нових показників для виміру досягнень.