Основні напрями вдосконалення інформаційного бізнесу
Особливу увагу слід приділити організаційним аспектам процесів технічного обслуговування засобів обчислювальної та комунікаційної техніки, супроводу програмних продуктів, навчання, сервісної і консультаційної діяльності, а також питанням оплати, охорони праці і техніки безпеки, ергономіки виробництва тощо.
Економічний аспект, як найбільш представницький, охоплює комплекс питань, пов’язаних з дослідженням закономірностей формування інформаційного ринку, зі створенням методичних основ формування господарського механізму фірм ІБ, які б враховували їх специфіку, методичних основ оцінювання конкурентоспроможності апаратних і програмних засобів, формування системи інформаційного маркетингу тощо.
Розглянемо деякі з цих проблем докладніше.
Однією з них є проблема вимірювання обсягів інформаційного виробництва, з тим, щоб використовувані показники можна було порівнювати. Без сумніву, універсальною одиницею вимірювання є вартісна оцінка. Але проблема полягає у кількісному вимірюванні. Зіставити різні інформаційні виробництва можна тільки у разі відносно близьких одиниць вимірювання обсягів виконуваних робіт.
Найпоширенішою одиницею виміру інформації є шеннонівський біт (двійкова одиниця). Але вимірювати довжину повідомлень, що передаються в шеннонівських бітах, досить складно і, мабуть, недоцільно. Для кількісної оцінки обсягів інформаційного виробництва необхідно використовувати більш узагальнені та предметні одиниці вимірювання інформації та її потоків.
За час, що минув, у різних інформаційних виробництвах використовувалися різні одиниці вимірювання: символ, поле, запис, документо-рядок, документ, текст, файл, масив інформації, інформаційний кадр (20 рядків по 80 символів) тощо. Вживалися й такі умовно-натуральні одиниці вимірювання, як машино-година корисної роботі ЕОМ, нормо-людино-година, людино-день тощо. Більшість з них використовується й нині, здебільшого у внутрішньофірмовому плануванні.Іншою проблемою є встановлення системи показників оцінювання економічної діяльності підприємств (фірм) інформаційного бізнесу. На сьогодні одним з найпоширеніших узагальнених показників оцінки діяльності фірм ІБ є дохід від продажу, який розраховується як в цілому, так і за класами обчислювальної техніки та основними видами робіт: універсальні ЕОМ; ЕОМ середнього класу; персональні комп’ютери; робочі станції; програмне забезпечення; периферійне обладнання; передавання даних; обслуговування; підтримка тощо За цим показником щорічно визначаються 100 провідних компаній світу, список яких публікують американські журнали «Datamation», «PC Magazine», спираючись на дані звітів таких загальновизнаних на інформаційному ринку маркетингових фірм, як Dataquest, Computer Intelligence та Soft.letter.
Варто наголосити, що статистичні дані про стан фірм ІБ є доступними (на відміну від нашої країни) для широкого кола користувачів. Це пояснюється кількома причинами.
По-перше, бажанням увійти до числа провідних виробників, що забезпечує підвищення престижу і репутації фірми. Крім того, незважаючи на наявність комерційної таємниці, фірми зацікавлені у поширенні відповідної інформації про свою діяльність серед фахівців і користувачів, оскільки подібні публікації є дуже гарною рекламою.
По-друге, більшість виробників пропонують на ринку цінних паперів власні акції, й акціонери, відповідно, мусять мати відомості про стан справ у конкретній фірмі.
Наступний показник — витрати на програми науково-дослідної і технологічної діяльності (НДТД) у вартісному вимірі та порівняно з доходом фірми (питома вага витрат на НДТД у доході фірми). Отже, зростання випуску засобів обчислювальної техніки, периферійного обладнання, програмного забезпечення тощо пов’язується з витратами на програми/проекти НДТД довгострокового і перспективного характеру.
Для зіставлення доходів фірми, чисельності працівників і витрат на НДТД використовується показник витрати на НДТД у розрахунку на одного працівника.
Для аналізу розподілу доходів від різних видів інформаційної діяльності вживається такий показник, як питома вага доходу від продажу продукту (виду діяльності) у сумарному доході фірми.