Cутність інформаційного бізнесу

Наступна ознака інформаційного бізнесу — специфічні засоби виробництва, зокрема знаряддя праці, особливості яких ми ще розглянемо. До знарядь працi в iнформацiйному виробництвi вiдносять ЕОМ та iншi технiчнi засоби збирання, накопичення, оброблення, зберiгання, розповсюдження iнформацiї, а також програмнi засоби.

Саме розвиток обчислювальної техніки (ОТ) та підвищення її швидкодії, як уже зазначалося, сприяли бурхливому розвитку інформаційного бізнесу наприкінці 60-х — початку 70-х років. Цей фактор є дуже важливим, оскільки в умовах постійно зростаючого попиту на інформаційні продукти та послуги необхідно переробляти величезні масиви даних у терміни, що не зменшують їх актуальності, а саме цю задачу здатна вирішувати обчислювальна техніка. Тому її вдосконалення є запорукою розвитку інформаційного бізнесу.

Прослідковується взаємний вплив — розвиток комп’ютерної техніки і технології разом із засобами комунікації стимулює розвиток інформаційного бізнесу. В свою чергу, розвиток останнього дає поштовх для розвитку комп’ютерної техніки і технології. Тому часто інформаційний бізнес розглядають як синонім ком¬п’ютерного бізнесу, а засоби ОТ, комунікації та програмне забезпечення вважають стратегічними інформаційними продуктами.

Суттєвим фактором у розвитку інформаційного бізнесу є розширення груп потенційних споживачів інформаційних продуктів і послуг, кількість яких постійно зростає і поповнюється новими групами. Взагалі, споживачем уважається отримувач продукції, яка надається постачальником. У разі контракту споживач може називатися покупцем. Споживачем може бути, наприклад, кінцевий споживач, користувач, пільговий споживач чи покупець. Споживач може бути зовнішнім чи внутрішнім (ДСТУ 3230-95).

Отже, споживач — це особа або організація, яка споживає, використовує продукт будь-якого виробництва, будь-якої діяльності, у тому числі й свій власний продукт .

Серед споживачів продукції інформаційного бізнесу найбільшу питому вагу мають юридичні особи — господарські структури різного статусу та форм власності, зокрема державної влади. Сьогодні значно збільшується частка споживачів — фізичних осіб. Цьому сприяє розвиток, мініатюризація та здешевлення засобів комп’ютерної техніки і технології. В результаті кожна людина стає потенційним споживачем продукції інформаційного біз¬несу, як у секторі розваг (комп’ютерні ігри), повсякденному житті, так і у професійній діяльності, оскільки кожний кваліфікований спеціаліст є не тільки джерелом, а й споживачем інформації та знань в своїй організації.

На сьогодні ще немає єдиної думки щодо сутності інформаційного бізнесу та видів діяльності, віднесених до нього. Цьому є об’єктивне пояснення: ще не є остаточно сформованою сама концепція інформаційної сфери економіки. Власне до інформаційного бізнесу належать усі фірми, що проводять діяльність у сфері інформатизації та інформаційних технологій, діяльність, пов’язану з розробленням, удосконаленням та розповсюдженням компонен¬тів інформаційних технологій. Це також й обчислювальна техніка, засоби комунікації, офісне обладнання, програмне забезпечення й специфічні види послуг (інформаційне, технічне і консультаційне обслуговування, лізинг, страхування, навчання тощо), які сприяють ефективному використанню інформаційних технологій в управлінських і технологічних процесах.Ураховуючи те, що інформаційний бізнес має свої специфічні оригінальні продукти (ІПП), унікальні засоби виробництва цих продуктів (обчислювальна техніка, засоби комунікації та програмне забезпечення) й чітко визначеного споживача (суб’єкти господарювання різних рівнів, фізичні особи), можна сказати, що інформаційний бізнес є самостійною сферою.

В Україні становлення інформаційного бізнесу почалося значно пізніше, ніж у розвинених країнах, — у 90-х роках ХХ ст., коли вона стала самостійною державою і розпочала розбудову своєї економіки на засадах ринкової системи господарювання. Попервах інформаційний бізнес сприймався як підприємницька діяльність, пов’язана тільки з продажем технічного та програмного забезпечення, оскільки він розвивався тільки у сфері збуту. Це можна пояснити так:

нагальною потребою у сучасній обчислювальній техніці;

відсутністю мобільного програмного забезпечення, орієнтованого на кінцевого споживача;

можливістю швидкого обігу коштів у сфері посередницьких послуг;

пасивною роллю держави у процесі формування інформаційного ринку.