Cутність інформаційного бізнесу

Менеджери таких компаній дуже швидко зорієнтувались у цій ситуації і стали пропонувати послуги з добору необхідних даних. Попит на ринку на подібні послуги був такий великий, що через деякий час (приблизно на кінець 60-х років) фірми, які надавали послуги зі збирання даних, трансформувалися в інформаційні фірми, тобто обрали цей вид послуг як основний профіль своєї діяльності. У процесі трансформації фірм при переході в нову сферу діяльності сформувався інформаційний бізнес, оскільки інформація стала товаром, який користувався великим попитом і за який платили великі гроші.

Інформаційний бізнес, як і будь-який інший, має свої основоположні ознаки, що визначають його сутність, необхідність існування та діяльності. Такими ознаками можуть бути: продукт, що виробляється; засоби його виробництва: предмети праці (вхідна інформація) та знаряддя праці; технологічний процес, за допомогою якого створюється продукція (вихідна інформація); призначення продукції, що виробляється; потенційні споживачі тощо. Всі ці ознаки взаємопов’язані та взаємозалежні — одна підсилює іншу або спричинює появу нових характерних ознак.

Головною ознакою існування інформаційного бізнесу є наявність специфічного продукту — інформації, інформаційних продуктів і послуг. Водночас цей фактор впливає і на його розвиток. Відслідкувати такий вплив можна через сутність інформації, хоча це є досить складною задачею, оскільки існує дуже багато підходів до визначення інформації.

Термін «інформація» (з лат. — роз’яснення, виклад) сьогодні став дуже популярним. Власне, кожна людина по-своєму визначає поняття «інформація». Так, на думку Р. Емерсона, фахівця в галузі інформаційних систем (США), інформація — це накопичені думки та досвід безлічі людей . Або, інформація — обмін відомостями між людьми, людиною та автоматом, автоматом і автоматом; інформація — відомості про будь-що, які є об’єктом збирання, зберігання, переробки.

Закон України «Про інформацію» під інформацією розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.З погляду бізнесу, системи управління ним, інформація — це ті дані, які допомагають прийняти управлінське рішення. Інформація є тим ціннішою, чим відповідальнішим є рішення, яке прийматиметься на основі цієї інформації. Таким чином, ті самі дані можуть мати різну цінність, отже, й різну вартість у різних ситуаціях, у різний час і для різних споживачів (фізичних чи юридичних осіб). Така особливість дає можливість інформаційному бізнесу отримувати дуже великі прибутки, що робить його особливо привабливим.

У тлумачному словнику з основ інформаційної діяльності наведено таке визначення: інформація — це відомості про факти, події, явища, процеси, які розглядаються в аспекті їх передавання у просторі та часі, незалежно від фізичної форми їх надання, використовувані з метою збереження або отримання знання, при

няття рішення, забезпечення функціонування суспільства. Інформація є основою для прийняття будь-якого управлінського, комер¬ційного, науково-технічного рішення .

З наведених визначень видно, що у кожному випадку наголошується на певному аспекті, найбільш важливому, з точки зору автора, виходячи з напряму дослідження. Підтвердженням цієї думки можуть бути ще два визначення, наведені в державних стандартах України. Так, в ДСТУ 2392-94 «Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення» записано: інформація — знання, що розглядаються в аспекті комунікації. А в ДСТУ 2938-94 «Системи оброблення інформації. Основні поняття. Терміни та визначення» щодо процесу оброблення даних конкретизується: інформація — будь-які знання про предмети, факти, поняття і т. ін. проблемної сфери, якими обмінюються користувачі системи оброблення даних.

Можна було б продовжувати далі. Але обмежимось одним цікавим визначенням, наведеним у [23, с. 12]: «інформація — відомості про навколишній світ (об’єкти, явища, події, процеси тощо), що зменшують міру невизначеності, неповноти знань, які є відчуженими від їх творця і стали повідомленнями (вираженими певною мовою у вигляді знаків, у тому числі й записаними на матеріальному носії), які можна відтворювати шляхом передавання людьми усно, письмово або в інший спосіб (з допомогою умовних сигналів, технічних засобів, обчислювальних засобів тощо)».

У цьому визначенні, побудованому на кількох інших, для нас важливо таке: