Iсторiя економiчних вчень
Але у головному і ранні, і пізні меркантилісти єдині — основою основ всієї системи їх поглядів було уявлення, що єдиним справжнім багатством країни є гроші. Відповідно до цього всі меркантилісти виступають на захист максимального нагромадження грошей. Основна відмінність полягала у різному трактуванні активного балансу.
Ранні меркантилісти дивляться на гроші очима збирача скарбів, який знає, що будь-яка купівля зменшує їх, а будь-який продаж — збільшує. Пізні ж меркантилісти підходять до грошей як капіталісти, які розуміють, що гроші «породжують» гроші і для цього вони повинні бути не в спокої, а в русі, їх постійно необхідно пускати в оборот, щоб отримувати ще більше грошей.
Очевидною істиною для теоретиків обох етапів меркантилізму була необхідність впливу державної влади і навіть опіки її над господарським життям. Відмінність полягає лише у різному розумінні конкретних форм цього втручання, у тому, як зробити його найбільш доцільним.
Меркантилізм набув розвитку, перш за все, в Англії, потім у Франції, Італії та інших країнах Західної Європи. У кожній країні політика меркантилізму мала свої особливості.[11;68]
Таким чином, економiка стародавнього свiту, була слаборозвиненою наукою, i не мала чiткого предмету дослiдження. Цей перiод, в eкономiчнiй iсторii, тiсно пов’язаний з розвитком феодального устрою, що панував майже в усiх краiнах без виключення. Лише наприкiнцi XV столiття виникае дiйсно перша система економiчних поглядiв – меркантелiзм, що став першою ланкою у попудовi капiталiстичних вiдносин.
. 2 Розвиток економiчноi теорii в XVll-XlX ст.
Розвиток капіталізму спричинив розпад Меркантелізму.
З розвитком мануфактурного виробництва центр уваги буржуазії перемістився у сферу виробництва, виникає класична полiтична школа
Представники класичноi полiтичноi школи перенесли дослідження із сфери обігу у сферу виробництва. З цього часу виникає економічна наука у власному розумінні цього слова. вони зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин використовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в економічному житті панують об’єктивні (природні) закони, порушення яких призводить до суспільного лиха. Уявлення класичної школи про суспільні відтворення базуються на принципі природної рівноваги в економічній системі. Це було пов’язано з їх впевненістю про існування об’єктивних економічних законів котрі не залежать від волі людини але можуть бути пізнані нею.
Класична полiтична школа виступала за максимальне обмеження держави в економіку, за свободу торгівлі.
Економічній лібералізм значною мірою поєднувався з лібералізмом політичним, з ідеями буржуазної демократії. Був дан глибокий аналіз таких основних категорій товарного господарства, як цінність, капітал, зарплата, прибуток, рента, гроші, товар, тощо. Не зважаючи на це теорія КПЕ не позбавлена і певних слабких сторін.
2.1.Класична школа політичної економії
Засновником школи класичноi полiтичноi економiки в Англії був Уільям Петті (1623 – 1687рр.) У своїх дослідженнях У.Петті намагався застосувати науковий метод – метод абстракції. Він прагнув проникнути у глибину економічних явищ, пояснити їх причини. Він розмежовував зовнішню видимість явищ та їх сутність. Петті зробив висновок про наявність певних закономірностей, яким підпорядковуються економічні явища та процеси. Тим самим він підійшов до розуміння економічного закону, що виражає сутність економічних явищ. Петті вважається засновником трудової теорії вартості.[3;20]
ФIЗIОКРАТИ.У другiй половинi XVIII виникае така течiя класичноi полiтичноi школи як фізіократи. Назва школи походить від грецьких слів phisis – природа, cratos – влада.
Вчення фізіократів виникає як опозиція меркантелізму. Вони вважають його теоретичним і практично нерозумним і протиприроднім.