Iсторiя економiчних вчень

Відчужена праця індивіда є суспільними відносинами, а оскільки вони беруть початок у сфері виробництва, то є виробничими відносинами.

Відносини капіталіста й робітника — це політико-еконо-мічні відносини, тобто зі сфери виробництва вони переходять у сферу політики. З приводу цього К. Маркс зазначав, що гроші присвоюють собі політичну владу.[12;77]

Карл Маркс розробив теорiю доданоi вартостi , яку виклав у своему легендарному твороннi “Капiтал”. За цiею теорiею робітник продає на ринку не працю, а робочу силу сукупність фізичних та інтелектуальних сил, що використовуються у виробництві товару. Робоча сила є специфічним товаром. Ідо має споживчу вартість (здатність до продуктивної праці) та мінову вартість (сума життєвих засобів, необхідних для утримання робітника та його сім’ї).

Підприємець купує робочу силу заради споживчої вартості і повністю оплачує її вартість. Але робітник працює значно більше часу, ніж необхідно для створення вартості його робочої сили. Весь результат праці за рамками необхідного робочого часу на створення вартості робочої сили становить додану вартість. Розрізняє абсолютну та відносну форми доданої вартості.

Заробітна плата - це грошове вираження вартості товару робочої сили.

Прибуток - це форма доданої вартості, яка виступає у трьох функціональних різновидах:

-промисловий прибуток;

-торговий прибуток;

-позичковий відсоток.

Рента форма доданої вартості у землеробстві. Виступає як: а) абсолютна рента (пов’язана з наявністю монополії приватної власності на землю);

б) диференційна рента (пов’язана з різною якістю і продуктивністю земельних ділянок).[4;262]

Капітал - це вартість, що створює додану вартість. Само зростаюча вартість. Виступає у трьох функціональних формах:

а) промисловий;

б) торговий;

в) позичковий.

Ділить капітал на:

а) основний та частина капіталу, яка постійно знаходиться у виробництві і переносить свою вартість на створений продукт частинами;

б) обіговий та частіш капіталу, яка використовується у виробництві раз і повністю переносить свою вартість на створений продукт;

в) постійний (с) та чистина капіталу, що витрачається купівлю засобів виробництва;

г) змінний (v) та частина капіталу, яка витрачається на робочу силу. Виводить залежність між постійним та змінним капіталом і називає її органічною будовою капіталу (с/v). [4;270]

Еволюцiя економiчних поглядiв суспiльства призвела до виникнення новоi економiчноi думки, цiлоi течii – класичноi полiтичноi економiки. Саме представники цiеi школи вперше перенесли економiчнi дослiдження з сфери оббiгу у сферу виробництва.З упевненостю можна сказати, що саме з цього часу виникае економiчна наука у повному розумiннi цього слова. I до сих пiр деякi досiдження класикiв полiтичноi еконоiки являються основою новiтнiх економiчних теоiй.