Відносини власності

Конституцією України (ст. 14) гарантується право приватної влас¬ності на землю: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на зем¬лю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону».

У період розвитку індустріальної цивілізації, зокрема машин¬ного виробництва, вперше в історії домінуючим об'єктом власності стали створені людиною предмети виробничого призначення, пе¬редусім знаряддя праці. Необхідність високої концентрації індуст¬ріальних засобів виробництва зумовила прискорення розриву між пра¬цею і власністю, відрив робочої сили від об'єктивних умов її про¬дуктивного використання. Як наслідок, засоби виробництва, відчу¬жені від робочої сили, набули форми капіталу, що перетворився на основу виробничих відносин індустріального суспільства. Згідно І цим приватна власність на засоби виробництва стала панів¬ною формою економічної системи капіталізму.

Принципово нові процеси у відносинах власності зароджуються у зв'язку з розвитком сучасної технологічної революції та станов¬ленням постіндустріальної структури виробництва. Домінуючим об'єктом власності стає інформація, яка втілює у собі переважно витрати інтелектуальної робочої сили. Остання, на відміну від робо¬чої сили, що використовується у традиційних галузях економіки, поступово втрачає здатність відчуження від свого власника. Вона перестає бути товаром у традиційному розумінні. Водночас слід ура¬ховувати й докорінні зміни у структурі інформаційної економіки, процеси деконцентрації та індивідуалізації виробництва, а також інші перетворення технологічного способу виробництва. У своїй сукуп¬ності вони призводять до все більшого знецінення тих економічних засад, на яких в епоху індустріалізму грунтувалося відчуження від трудівника продуктивної сили його праці, розвивалася приватно-ка¬піталістична власність на засоби виробництва.

Логіка сучасного економічного розвитку засвідчує ефек¬тивність змішаної багатоукладної економіки ринкового типу, яка функціонує на органічному поєднанні різних форм власності та використанні диференційованих механізмів регулювання і уп¬равління ними.На цій основі, з одного боку, здійснюється демократизація відно¬син власності, з іншого - обмежуються економічний простір і діапа¬зон функціонування класичних форм приватно-капіталістичної власності, що утвердилася і дістала всебічний розвиток в умовах інду¬стріальної системи. Мається на увазі її еволюційно-позитивне само¬заперечення і формування на її місці економічних відносин прямого поєднання робочої сили і засобів виробництва. Завдяки цьому ство¬рюється фундамент для безпосередньої реалізації індивідуальної (приватно-трудової) власності людини на продуктивну силу її праці, тобто для виходу цієї основної ланки економічних відносин на рівень загальноцивілізаційних принципів розвитку.

2. НОВІТНІ ТЕНДЕНЦІЇ В РОЗВИТКУ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ

Еволюційний процес розвитку висунув на домінуючі позиції корпоративну (акціонерну) форму власності. Тепер в економіці роз¬винених країн світу корпорації (акціонерні підприємства) є найбільш динамічною провідною структурою економіки. У США їхня частка у загальному обсязі реалізованої продукції становить майже 90 від¬сотків. У західних країнах на корпоративну форму власності припа¬дає 80-90 відсотків загального обсягу виробництва.

У чому ж переваги корпорації перед класичною формою приват¬ного підприємництва? Що забезпечило їй вихід на провідні позиції у сфері бізнесу?

Відповісти на ці запитання непросто через те, що йдеться про різноманітні чинники, які слід ураховувати. Та найбільш значущим тут є ось що. Особливість корпоративної форми власності поля¬гає у тому, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приват¬на власність (підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженням особистого, а отже, і суспіль¬ного багатства, право безстрокового успадкування). Більше того, кор¬порація примножує приватну власність. Особами, що володіють апіталом і отримують з цього прибуток, стає все більше громадян.

Водночас корпорація долає обмеженість, притаманну кла-рсичній формі приватної власності. Формуючи загальну структуру корпорації та зберігаючи себе в ній лише як юридичну інституцію володіння, приватно-капіталістична власність разом з тим заперечує себе економічно: вона реалізується через більш зрілі - колективні - форми організації виробництва. Йдеться про реалізацію через струк¬туру корпорації відомої формули про «позитивне заперечення при¬ватної власності».