Економічні системи

1) монети;

2) паперові гроші;

3) поточні чекові рахунки.

Монети та паперові гроші називаються готівкою.

Поточні чекові рахунки (банківські гроші) - це гроші, вкладеш у банк або в інші кредитні інституції, на які можна виписувати чеки. Вклади (депозити) є грошима тому, що ними можна розплачуватися за покупки, виписуючи чеки.

У сучасному грошовому обігу монети становлять незначну части¬ну грошей. Частка паперових грошей вагоміша. Проте готівка зага¬лом не перевищує 10% усіх грошей - решту складають банківські гроші.

Рух грошей між фірмами, домогосподарствами та державою називають грошовим обігом.

Держава регулює грошовий обіг і формує національну грошову систему. Стабільність грошового обігу є важливою умовою успіш¬ного розвитку національної економіки.

3. Ціна та її функції.

Ціна - це кількість грошей, яку сплачують за Ціна та її функції одиницю певного товару чи послуги. Наприклад, 5 з гривень за кілограм яловичини; 3 гривні за стрижку волосся. Ціну товару, що виражена у грошах, називають його абсолютною ціною. Водночас ціну одного товару завжди можна відобразити у певній кількості іншого товару. Наприклад, один кілограм яловичини коштує 5 гривень, а один кілограм яблук - 50 коп. Відтак можна сказати, що 1 кг яловичини коштує 10 кг яблук. Ціну товару, що виражена у певній кількості іншого товару, називають відносною ціною товару. 10 кг яблук є відносною ціною 1 кг яловичини.

Сукупність відносних цін в економіці називають структурою цін. Зміна структури цін приводить до того, що люди купуватимуть менше тих товарів, відносні ціни яких зросли, і більше тих, відносні ціни яких знизилися.

Споживачі, порівнюючи відносні ціни різних продуктів, визна¬чають, яку комбінацію товарів та послуг їм найвигідніше придбати. Ділові фірми, порівнюючи відносні ціни різних ресурсів, вирішують, яку комбінацію ресурсів найвигідніше застосовувати для вироб¬ництва певних товарів і послуг. Власники ресурсів, порівнюючи відносні ціни на різних ринках, мають можливість визначити, де їм найвигідніше продати ці ресурси.

Залежно від способу формування ціни поділяють на адміністра¬тивні та ринкові.

Адміністративні ціни встановлює не ринок, а державний орган. Наприклад, в СРСР ціни визначав Державний комітет цін. Адміні¬стративні ціни не відображають реальних витрат на виробництво продукту, тобто вони не виконують своїх основних функцій.Ринкові ціни формуються у процесі взаємодії попиту й пропозиції. Ринкова ціна виконує такі основні функції в економіці:

нормуваль¬ну;

інформаційну;

стимулювальну.

Ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції. Попит показує кількість продукту, яку споживачі бажають купити, а пропозиція - кількість продукту, яку виробники спроможні виробити й поставити на ринок. У разі зростання ціни попит зменшується, а пропозиція збільшується.