Економічні системи
У командній системі основні проблеми організації економіки - що, як і для кого виробляти - визначали урядові директиви, а не ринковий механізм. Командна економіка функціонує відповідно до планів, які розробляють на вершині управлінської піраміди й дово¬дять підприємствам до виконання. Вибір із тих чи інших можливих варіантів визначають рішення бюрократів різного рівня. Ієрархічне управління передбачає підпорядкування інтересів нижчих одиниць (споживачів, виробників) інтересам вищих (територіальних об'єд¬нань, галузевих міністерств тощо). Держава зрівнює доходи біль¬шості споживачів. Підприємництво як одне з джерел зростання доходів забороняється. Зрівняльність гарантує невисокий рівень доходів і споживання усім, у тому числі тим, хто не хоче працювати краще.
2. Неспроможність командної економіки.
Командна система радянського типу в певні історичні періоди змогла швидко нагромаджу¬вати ресурси, перерозподіляти їх на користь деяких пріоритетних напрямів чи галузей, усу¬нути безробіття, забезпечити відповідний рі¬вень освіти, медичного обслуговування. Проте вона не була життєздатною. Це зумовлювалося дією низки чинників.
Неспроможність командної економіки
По-перше, нарощування виробництва будь-якою ціною вимагало застосування дедалі більшої кількості праці, землі й капіталу. Однак із часом цей метод себе вичерпав. Унаслідок несприятливих демо¬графічних процесів темпи зростання населення і робочої сили різко уповільнилися. Природні умови обмежували залучення у сільсько¬господарський оборот нових земель. Окремі спроби використання земель з низькою родючістю для виробництва зерна були невтіш¬ними. Екстенсивний розвиток економіки став неможливим. Командна економіка виявилася неспроможною освоїти інтенсивний шлях економічного зростання - підвищення ефективності використання наявних ресурсів замість збільшення їхньої кількості.
По-друге, зростали витрати на виробництво енергії, видобування сировини, внаслідок чого ціни на промислову продукцію постійно підвищувалися, що підірвало стабільність сфери цін, фінансів підприємств і доходів держави.
По-третє, надмірна централізація породила такі негативні яви¬ща, як корупція і хабарництво, що ще більшою мірою підривало стимули до праці.
По-четверте, неспроможність створити дійову систему стимулю¬вання в сільському господарстві перетворило його на збиткову га¬лузь, яка виснажувала економіку, бо вимагала величезних субсидій та дотацій.
По-п'яте, в командній економіці, незважаючи на відчайдушні зусилля, не вдалося знайти продуктивного показника, яким оціню¬ють успішність діяльності підприємств. Ринкова економіка має простий, але всеохоплюючий показник успішної діяльності фірми - прибуток. Основним же показником діяльності підприємства в командній економіці було виконання ним кількісного завдання з виробництва продукції, встановленого згори. Це призвело до негативних наслідків. Якість, асортимент продукції та витрати виробництва набули вторинного значення. Це спричинило небувале марнотратство ресурсів, яких дедалі більше не вистачало.
По-шосте, з розвитком економіки ускладнюються взаємозв'язки між окремими секторами, галузями, підгалузями та виробництвами. Продукція стає технічно складнішою. В економіці доводиться координувати більше господарських зв'язків. Традиційні методи планування вже не спрацьовують. Командна економіка переростає свій плановий механізм.
По-сьоме, основним недоліком командної системи була від¬сутність дійових економічних стимулів, особливо до праці та ново¬введень. Працівники підприємств не отримували жодної особистої вигоди від поліпшення якості продукції або впровадження нових ефективних методів виробництва, а отже, не були в цьому заінтересовані. Інновації не впроваджувалися також унаслідок відсутності конкуренції. Спроби частково модернізувати командну систему успі¬ху не мали. Адміністративно-командна система розвалилася.
Неспроможність адміністративно-командної системи підтверд¬жується статистикою. Найбагатшими є країни з розвинутою ринковою економікою. В усіх країнах світу, де річний дохід переви¬щує 5000 дол. на одного жителя, встановилися ринкова економіка й демократія, за винятком небагатьох країн Близького Сходу. У табл. 3.1 наведено показники подушного ВНП. Зверніть увагу, що посткомуністичні країни істотно відстають від країн з розвинутою ринковою економікою.