Основні етапи розвитку економічної теорії як науки

Кейнсіанська ідея регулювання економіки також будувалась на знанні закономірностей розвитку ринкового механізму. Сама її ін¬терпретація як «теорії рівноваги за умов неповної зайнятості», тобто як одного з аспектів проблеми загальної рівноваги економічної сис¬теми, заперечує її несумісність з неокласичними підходами.

Усе це дало змогу прихильникам неокласичних ідей стверджува¬ти, що теоретичні постулати, які розробив іще Маршалл, залишаю¬ться актуальними, оскільки державне регулювання є тимчасовим і винятковим явищем, зумовленим «Великою депресією». Вони заяв¬ляли, що всесвітня криза є наслідком втручання держави (як влас¬ника-монополіста) в економіку; наслідком як негативного впливу профспілок на процес формування заробітної плати і доходів, так і контролю великих монополій за ціноутворенням, що позбавило економіку можливості гнучко реагувати на ринкові обставини.

Водночас у межах неокласичної традиції виникає окремий на¬прямок, представники якого намагаються довести, що конкуренція притаманна також і монополістичній стадії розвитку економіки. Д. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер здійснюють перегляд нео¬класичної концепції ринку, формулюють теорії монополістичної конкуренції, за допомогою яких доводять, що сили ринкового само-врегулювання торують собі шлях за будь-яких умов.

Інші неокласики закликали до відновлення економічних умов, за яких знову запрацює механізм вільної конкуренції, до розробки мо¬делей виходу з економічної кризи та економічного зростання, тим самим розширюючи предмет неокласичних досліджень: стрімко

зростає різноманітність об'єктів дослідження, змінюються підходи до їх вивчення. У межах неокласичного напряму формулюються рі¬зноманітні ліберальні концепції суспільно-економічного розвитку, інколи настільки протилежні за змістом, що можна було говорити про виникнення нових шкіл. Але основний принцип - орієнтація на потенціал ринкової системи та ринкових механізмів - об'єднує всі напрями і школи.

Неокласична економічна теорія входить у нову фазу, набирає нових рис, чітко окреслюються її функції - нормативна (форму¬люються програми розвитку, визначаються його основні напрями, розробляються практичні рекомендації, тобто формуються засади економічної політики) та позитивна, науково-дослідна (вивчаються економічні закономірності та фактори прогресу суспільства). Широко використовуються економіко-математичні, статистичні методи моде¬лювання економічних процесів, системний та факторний аналіз.

Розгортання всесвітньої кризи зумовлює виникнення нових пріо¬ритетів у наукових дослідженнях - проблеми відновлення еконо¬мічної рівноваги, циклічності та економічного зростання. Представ¬ники неокласичної школи розв'язують їх по-різному, але в межах неокласичної методології. Це приводить до нового поділу представ¬ників неокласичної школи на кілька помітних наукових течій (на¬прямків).

Так, напрям, що абсолютизує саморегулюючий потенціал ринку, заперечує необхідність втручання держави в економіку, отримує на¬зву консервативної (ортодоксальної) течії неокласичної школи. Саме завдяки цій течії відбувається вдосконалення методів дослі¬дження ринкових процесів, їй належать пріоритети в галузі функці¬онального аналізу проблем економічного зростання.Але, на відміну від своїх попередників, представники цієї течії широко користуються як мікро-, так і макроекономічними підхода¬ми: проводиться багатофакторний аналіз економічного циклу, моде¬люється вплив на нього НТП, кон'юнктури та інших чинників, у тім числі і грошового фактора відновлення економічної рівноваги.

Якщо раніше проблема грошового обігу розглядалася у зв'язку з ціноутворенням, то тепер акценти зміщуються в бік дослідження його впливу (як фактора економічного зростання) на процеси на¬громадження, інвестування. Виникає низка нових теорій, які відріз¬нялись від колишніх кількісних теорій грошей тим, що враховували не лише взаємозв'язок цін та кількості грошей у обігу, а вказували на існування інших, у тім числі суб'єктивних, чинників рівноваги - мотивів інвестування. Визнається,, що інвестиції є автоматичним ре¬гулятором ринкової економіки,, головною умовою економічного зростання, а ринковий механізм - головною умовою ефективної дії цього регулятора.

У цей же час формується і неолібералізм - течія в неокла¬сичному вченні, що визнає можливість часткового, обмеженого впливу держави на економіку. Це свідчило про пристосування ідей лібералізму до нової дійсності, і отже, про початок нового етапу йо¬го розвитку.

Одним з найвідоміших і найславетніших економістів першої половини XX ст. є Йозеф Шумпетер (1883-1950). Його теоретична спадщина над¬звичайно широка та різноманітна. Історії й методології економічно¬го аналізу присвячено такі його праці, як «Суть і основний зміст те¬оретичної політекономії» (1908), «Історія економічного аналізу» (1954), економічній динаміці - «Теорія економічного розвитку» (1912), теорії суспільного розвитку - «Капіталізм, соціалізм і де¬мократія» (1942).