Вартість робочої сили: дискусійні аспекти
Конкуренція на ринку праці є співвідношенням попиту і пропозиції на робочу силу.
Організація заробітної плати в країні, оцінки міри праці та результатів виробництва, визначення частки, форми і системи заробітної плати.
Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу та соціальну.
Реалізація відтворювальної функції передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та водночас дає змогу застосовувати обгрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання необхідного результату господарської діяльності.
Функція стимулювання зводиться до того, що можливий рівень оплати праці має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місті.
Реалізуюча функція заробітної плати реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю та складністю трудових завдань.
Соціальну функцію спрямовано на забезпечення однакової оплати за однакову роботу; вона має поєднувати державне, договірне регулюваня, а також реалізовувати принцип соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.
3. Теорії заробітної плати
Вперше заробітну плату як ціну праці визначив англійський економіст У.Петті в ХVІІ ст. В його теорії заробітна плата характеризувалася як ціна праці робітника, що представляє мінімум засобів для існування самого робітника і його сім’ї. Петті твердив: “Закон має забезпечувати робітнику лише засоби життя, тому що, якщо йому дозволяють отримувати вдвічі більше, то він працює вдвічі менше, ніж міг би працювати і став би працювати, а це означає втрату такої ж кількості праці” [15, С.85].
У визначенні суті та величини заробітної плати робітників французький економіст А.Тюрго не розходився з поглядами Петті, так як і вони вважав заробітну плату результатом продажу своєї праці іншим, думаючи, що вона обмежена необхідним мінімумом для існування, а саме тим, що безумовно необхідно для підтримання життя. Але на відміну від своїх попередників Тюрго відносив заробітну плату до числа елементів, що лежать в основі висунутого ним поняття про “загальну економічну рівновагу”. Загальна економічна рівновага, за його словами, встановлюється між цінністю всіх похідних землі, вживанням різного роду товарів, різними видами виробів, кількістю зайнятих людей (їх виробництвом) та ціною їх заробітної плати.
Теорія заробітної плати за А.Смітом. Заробітна плата — це продукт праці, природна винагорода за неї. Коли виробник працює власними засобами виробництва і на своїй землі, він одержує повний продукт праці. За умов капіталізму найманий робітник отримує лише частину цінності, яку праця додає до матеріалу, що обробляється, іншу частину одержує власник капі¬талу як прибуток. Отже, Сміт бачив не принципову, а лише кількіс¬ну різницю між доходом простого товаровиробника і найманого ро¬бітника.Сміт визначає «нормальний» рівень заробітної плати кількістю за¬собів існування робітника і його сім'ї. Нормальний рівень заробітної плати підтримується стихійним ринковим механізмом і залежить від попиту і пропозиції на ринку праці. Зниження заробітної плати до фізичного мінімуму загрожує робітникам вимиранням, а її значне під¬вищення, на думку А. Сміта, веде до зростання народжуваності, збільшення пропозиції робочої сили на ринку, посилення конкуренції. Відтак заробітна плата зрештою знову почне знижуватися.
Провідну роль у визначенні заробітної плати відіграють капіталі¬сти, які можуть, пише Сміт, змовитись і очікувати сприятливих умов найму робочої сили, чого не можуть робітники. Сміт був при¬хильником високої заробітної плати і вважав, що вона сприятиме зростанню продуктивності праці.
Заробітна плата у Д.Рікардо це — доход робітника, плата за працю. Праця як товар має природну й ринкову ціни. «Природною ціною праці є та, яка не¬обхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій рід без збільшення або зменшення їх кількості»^ Отже, природна ціна праці визна¬чається у Рікардо цінністю засобів споживання робітника і йосо сімї. Природ¬на ціна не є незмінною, нерухомою. «Вона,— писав Рікардо,— змінюється в різні часи в одній і тій же країні і суттєво відрізняється в різних країнах»^. Хо¬ча Рікардо й розумів, що вміст засобів існування визначається історично і залежить від традицій і рівня розвитку продуктивних сил, проте у нього вияв¬ляється тенденція зводити природну ціну до мінімуму засобів існування.