Загальні положення теорії ймовірностей та математичної статистики
Використання поняття похідної в економіці.
Розглянемо задачу про продуктивність праці. Нехай функція и = и(t) відображає кількість виробленої продукції u за час t i необхідно знайти продуктивність праці в момент t0.
За період часу від t0 до t0 + t кількість виробленої продукції зміниться від значення u0 = u(t0) до значення u0 + u = u(t0 + t); тоді середня продуктивність праці за цей період часу zсер= . Очевидно, що продуктивність праці в момент t0 можна визначити як граничне значення середньої проду¬ктивності за період часу від t0 до t0 + t при t 0 , тобто
Таким чином, продуктивність праці є похідна від обсягу виробленої продукції по часу.
Розглянемо ще одне поняття, яке ілюструє економічний зміст похідної.
Витрати виробництва y будемо розглядати як функцію кількості проду¬кції х, що виробляється. Нехай х — приріст продукції, тоді y — приріст витрат виробництва і - середній приріст витрат виробництва продукції на одиницю продукції. Похідна у' = — виражає граничні витрати виробництва і характеризує наближено додаткові затрати на виро¬бництво одиниці додаткової продукції.
Граничні витрати залежать від рівня виробництва (кількість продукції, що випускається) х і визначаються не постійними виробничими затратами, а лише змінними (на сировину, паливо та ін.). Аналогічним чином можуть бути визначені гранична виручка, граничний доход, граничний продукт, гранична корисність, гранична продуктивність та інші граничні величини.
Застосування диференціального числення для дослідження економіч¬них об'єктів та процесів на основі аналізу цих граничних величин дістало назву граничного аналізу. Граничні величини характеризують не стан (як сумарна чи середня величини), а процес зміни економічного об'єкта. Та¬ким чином, похідна виступає як швидкість зміни деякого економічного об'єкта (процесу) за часом або відносно іншого об'єкта дослідження. Але необхідно врахувати, що економіка не завжди дозволяє використовувати граничні величини в силу неподільності багатьох об'єктів економічних розрахунків та перервності (дискретності) економічних показників в часі (наприклад, річних, квартальних, місячних та ін.). Водночас у деяких ви¬падках можна відокремитись від дискретності показників і ефективно ви¬користовувати граничні величини.
Розглянемо, як приклад, співвідношення між середнім та граничним доходом в умовах монопольного та конкурентного ринків.
Сумарний доход (виручка) від реалізації продукції r можна визначи¬ти як добуток ціни одиниці продукції р на кількість продукції q, тобто r = pq.
В умовах монополії одна або декілька фірм повністю контролюють пропозицію певної продукції, а отже і її ціну При цьому, як правило, зі збільшенням ціни попит на продукцію падає. Вважаємо, що цей процес проходить по прямій, тобто крива попиту р (q) є лінійна спадаюча функція p = aq + b , де а < 0, b>0 . Звідси сумарний доход від реалізованої продукції складає r = (aq + b)q = aq2 +bq (див. рис. 4.22). В цьому випадку середній доход на одиницю продукції rсер = , а граничний прибуток, тобто додатковий доход від реалізації одиниці додаткової продукції, складатиме (див. рис. 4.22). Звідси, в умовах монопольного ринку зі зрос¬танням кількості реалізованої продукції граничний прибуток зменшується, внаслідок чого відбувається зменшення (з меншою швидкістю) середнього прибутку.
В умовах досконалої конкуренції, коли на ринку функціонує велика кількість учасників і кожна фірма не спроможна контролювати рівень цін, стабільна реалізація продукції можлива при домінуючій ринковій ціні, наприклад, р = b. При цьому сумарний прибуток складатиме r = bq i відпові¬дно середній прибуток rсер = ; граничний прибуток (див. рис. 4.23). Таким чином, в умовах ринку вільної конкуренції, на відміну від мо¬нопольного ринку, середній та граничний прибутки збігаються.
Для дослідження економічних процесів та вирішення інших приклад¬них задач використовується поняття еластичності функції.
Означення: Еластичністю функції Еx (y) називається границя відношення відносного приросту функції у до відносного приросту змінної х при х 0: