Економічна теорія. Шпаргалка.

В ЧП виділяють необхідний та додатковий продукт. Необхідний продукт – та чатсина ЧП, яка йде на відтворення робочої сили в сфері матеріального і нематеріального виробництва.додатковий продукт – надлишок над необхідним пр., який використовується для розширення в-тва, а також для створення економічних умов для сфери нематеріального виробництва і для більш повного задоволення дух і соц потреб сусп.

Норма дод пр.= дод. Пр. / необх прод х 100%.

Національне багатство – вся сума матеріальних і духовних благ , які є в розпорядженні сусп. Це вся сума нагромаджених засобів в-тва і предметів споживання та нематеріальні форми багатства.

7.Економічна та соціальна ефективність суспільного виробництва

Соціальний ефект виражає собою міру задоволення особистих потреб сусп виробництва за певний період.

Економічний ефект – результативність сусп. В-тва, яка визначається як співставлення між отриманим результатом та тими затратами, які пішли на його досягнення.

Е= результат (вартість) / затрати, В результаті отримуємо показник,що харак-є величину витрат на одиницю створеного продукту.

До показників відносять:

•Продуктивність праці – відношення величини створеного продукту до затрат живої праці;

•Трудомісткість – зворотній показник до прод праці, він показує в-тво продукції за певний проміжок часу або затрати праці на од продукції.

•Фондовіддача – визначається як відношення величини створеного продукту до всієї маси використаних основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці тобто показує скільки виробляється готової продукції на 1основ.виробн.фондів.

•Матеріаловіддача – відношення величини створеного продукту до матер. витрат. Вона показує скільки виробляється продукції на 1 затрат живої праці втіленої у предметах праці

Щоб мати уявлення про ефектив. Вир-ва вцілому потрібно:Е= П/ З+М+з+Ф,де Е –ефективність вир-ва, П-продукт чи дохід, З- затрати живої праці,М- матер.вир-во,Ф- одноразові вкладання в осн.вироб.фонди,з-коефіціент переведення затрат одноразових вкладень у основні фонди.

8.Власність та її історичні типи, види, форми.

Власність – сукупність відносин окремих індивидів, груп людей та їх асоціацій до речей, як до своїх, і відносин між людьми з приводу приналежності речей.

Власність як економічне явище являє собою сукупність неіснуючих поза зв’язком між собою таких елементів: 1) об’єкти власності; 2) суб’єкти власності; 3) відносини власності.

Об’єкти (матеріально-речовий зміст) – присвоювані, такі що знаходяться в розпорядженні людей речі: фактори виробництва життєвих благ.

Суб’єкти або носії відносин власності – це люди, їх різні об’єднання та асоціації, які присвоюють, володіють та розпоряджаються об’єктами власності.

Відносини власності – сукупність відносин між людьми з приводу приналежності речей та інших об’єктів власності.