Економічна теорія. Шпаргалка.
Це переважаюча форма економічної організації в некомуністичних країнах. В змішаній економіці господарська організація базується, в першу чергу, на ціновій системі, але при цьому для зменшення (преодоления) макроекономічної нестабільності і недосконалості ринку використовуються різні форми держ втручання (податки, держ витрати, держ регулювання, індикативне планування, контроль за цінами та грошовою масою, обмеження монополій, розвинуте господарське право, ЦБ тощо). Це економіка з елементами ринку і командної форми управління. А також в змішаній економіці проводиться сильна соціальна політика, захист бідних, забезпечення зайнятості, забезпечення прав людини.
Понятття "змішана економіка" виникло з умов існування двох протилежних соціально-ек систем і в низ зроблена спроба в деякій мірі синтезувати позитивні риси таких систем чи відгородитись від окремих негативних рис. Так змішана економіка розглядається як “економічна система, в якій з’єднуються характеристики капіталізту і соціалізму”. Конкретніше в цьому визначенні підкреслюється те, що в змішаній економіці джерела розподіляються частково через децентралізовані ринки і частково з допомогою рішень, які приймаються централізовано державою.
Модель змішаної економіки в кожній країні залежить насамперед від індивідуальних факторів (природні, демограф, техн, місце країни в світовому господарстві та ін), цілей та приорітетів держ політики.Суб’єктами змішаної ек-ки є домогосподарства, підпр-ва (фірми) і держава. кожен з них виконує певні функції. Так, домогосподарства є власниками економ ресурсів ( робочої сили, матер ресурсів, грош капіталу). Проте, самі вони не використовують економічн іресурси а надають їх підприємствам через ринок ресурсів. Тобто, функція підпр-в полягає у використанні економ-х ресурсів для вироблення продуктів та надання послуг, реалізації їх на товарному ринку з метою одержання доходу. Держава насамперед як власник держ підприємств здійснює підпр діяльність, є виробником товарів, послуг; як суб’єкт влади, забезпечує регулювання відносин між виробниками і споживачами, впливає на динаміку і структуру ВВП. Через оподаткування і держ витрати вона істотно впливає на економ відносини здійснюючи урядові закупки товарів і послуг, трансфертні виплати, а також надаючи домогосподарствам колективні блага і послуги.
16. Натуральна (традиційна) та товарна форми організації виробництва.
Історично-первинною формою виробництва було натуральне господарство. Натуральне господарство – це форма господарювання, в якій матеріальні блага та послуги створюються для власного споживання в окремих господарських одиницях. Основні риси: нерозвинуті економічні відносини, головна мета – це задоволення власних потреб, низький рівень суспільного поділу праці, замкнутий локальний характер господарювання, консерватизм, повільний розвиток продуктивних сил, безпосередній зв’язок виробництва і споживання, визначальна роль природних ресурсів, перевага ручної праці, позаекономічні методи примусу людей до праці. Суспільний поділ праці в натуральному виробництві перебуває у зародковому стані, відсутня територіальна і виробнича мобільність робочої сили; характерні примітивна техніка і технологія виробництва, малопродуктивна універсальна ручна праця; властиві прямі натуральні економічні зв’язки: виробництво – розподіл – споживання.
На зміну натуральному господарству прийшли товарне виробництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Товарне виробництво – це такий тип організації економіки, при якому продукти праці виробляються для продажу на ринок. Товари виробляються з метою задоволення потреб споживачів і надходять до них через використання ринкових відносин.
Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробництва є суспільний поділ праці. На його основі виникають виробничі відносини між людьми у формі обміну продуктами праці.
Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До них належать: суспільний поділ праці; економічна відособленість виробників; еквівалентність відносин; ринковий зв’язок між виробниками і споживачами; визнання суспільного характеру праці через ринок; здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу; Виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду; конкуренція. Серед них також відкритість системи відносин, існування таких категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо, і законів товарного виробництва та обміну. Ці ознаки мають такий самий об’єктивний характер, як і товарне виробництво та обіг.
Специфіка товарного виробництва насамперед пов’язана з існуванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке (тобто розвинуте, розширене). Просте товарне виробництво грунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.