Економічна теорія. Шпаргалка.
Витрати виробництва поділяються на зовнішні та вутрішні.
Зовнішні (явні) витрати пов”язані з придбанням фірмою ресурсів (сировини, матеріалів, робочої сили). При цьому витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при самих витратах використати альтернативний ресурс.
Внутрішні (неявні) витрати пов”язані з використанням факторів виробництва, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання). При цьому витрати дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні власних ресурсів.
Розрізняють загальні витрати виробництва, та такі, яві належать до виробленої продукції. Витрати виробництва в грошовій формі на одиницю продукції – це її собівартість, або сукупні витрати, поділені на кількість створеної продукції, тобто середні витрати. Для підприємства собівартість – це мірило витрат і доходів.
Звороним боком витрат виробництва є прибуток. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки. Кількісно прибуток – це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.
За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника.
Валовий (загальний) доход – це вся сума доходу підприємства до зроблених відрахувань. Валовий доход і прибуток утворюють матеріальну основу для погодження економічних інтересів суспільства, трудового колективу й окремих працівників, сприяють підвищенню їхньої заінтересованості у зростанні ефективності виробництва.
Норма прибутку визначається як відношення величини отриманого прибутку до початково витрачених коштів, виражених у %. П” = (П / (c+v)) * 100% = Р/Ка х 100. Якщо прибуток Р – це різниця між ціною і собівартістю, Ка – авансований капітал
На величину норми прибутку впливають: маса отриманого прибутку, структура витрат К; швидкість обороту капіталу; економія на засобах виробництва; масштаби виробництва.
33. Особливості відтворення в аграрному секторі
На всіх етапах економічного розвитку об”єктивна необхідність відтворення зумовлена необхідністю виробництва матеріальних благ. Щоб жити, треба споживати матеріальні блага, а щоб споживати їх, треба виробляти суспільний продукт. Отже, якщо споживання є безперервним, то й виробництво в його постійному зв”язку повинно безперервно відновлюватися (відтворюватися) іншими словами, відтворення є не що інше, як безперервність , повторюваність виробництва.В аграрному секторі головним засобом виробництва є земля. На відміну від інших засобів виробництва за умови правильного використання земля постійно відновлює свою родючість, якісно поліпшується її природна родючість неоднакова в різних природно-кліматичних умовах. Тому в землеробстві праця однакової кваліфікації і фордоозброєнності дає різні результати залежно від природних умов, тобто продуктивність праці тут визначається передусім продуктивністю природних факторів. Вплив природних факторів на результати виробництва можна обмежити шляхом розвитку продуктивних сил. Йдеться про екон.родючість підвищення якої досягається через раціональне використання землі, систематичне впровадження нових технологій досягнень науки і техніки, поліпшення культури землеробства, тощо
Таким чином у землеробстві екон.процес відтворення незалежно від його суп.характеру завжди взаємодіє з природними. Тому підприємець повинен добре знати і вміло використовувати не тільки ек.зони, а й закони природи. Адже тут об”єктом діяльності людини є живі організми.
34. Земельна рента та її форми. Податок на землю.
Ринкові відносини суб’єктів з приводу купівлі –продажу та використання землі називаються рентними відносинами, в яких приймають участь три суб’єкта – землевласник, підприємець-орендатор землі та найманий робітник с/г виробництва.
Земельна рента виражає відношення привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею.