Суть та види відтворення

У зв’язку з тим, що відтворення в аграрному секторі економіки обумовлене природними процесами, роботи технологічного циклу з вирощування сільськогосподарських культур і догляду за твари¬нами розподілені протягом усього року з інтервалами, які визнача¬ються природою, причому природні фактори значно коригують ка¬лендарні плани проведення сільськогосподарських робіт. Якщо в Україні в зоні Лісостепу посів ранніх зернових культур господар¬ства проводили з 1 по 5 квітня поточного року, то в наступному році ці роботи можуть виконуватись з 25 по 30 березня або з 5 по 10 квітня залежно від погоди, температури повітря, готовності грунту, швидкості й напрямку вітру тощо.

Тому сучасний менеджер повинен усвідомити необхідність прийняття нестандартних рішень, враховуючи різноманітні факто¬ри з тим, щоб забезпечити своєчасне проведення сільськогоспо¬дарських робіт, пристосовуючи ритм виробництва до ритму приро¬ди. Так, якщо в промисловості несвоєчасне виконання технологіч¬них операцій впливає на затримку виготовлення продукту, то в сільському господарстві це призводить до прямих значних втрат втіленої в неї праці, а це позначається на результативності функціо¬нування підприємств та можливостях нагромадження.

Особливістю відтворення в аграрному секторі економіки є те, що частина продукту виробництва може бути використана безпо¬середньо для розширення виробництва як його умови, не набува¬ючи товарної форми. Частина продукту може ввійти в наступному періоді як засіб виробництва, також не набуваючи товарної фор¬ми. Це обумовлено тим, що виготовлений продукт, у тому числі й додатковий, не відрізняється за своєю споживною вартістю від засобів виробництва, які функціонують у процесі виробництва, що визначається характером споживної вартості: входить вона у ви¬робництва як його умова в певному підприємстві, якому належить, чи буде реалізована. У зв’язку з тим нагромадження і розширене відтворення збігаються.

Можливість більш високих темпів відтворення в сільськогос¬подарському виробництві випливає з особливостей його матеріальної природи. При відповідному розвитку біологічних наук і промисло¬вості продуктивність сільського господарства зростатиме відносно швидше, ніж у промисловості, оскільки в сільському господарстві поряд з людиною об’єктивно діють сили природи. Вміле викорис¬тання їх на основі сучасної науково-технічної революції є одним з важливих напрямів соціальне-економічного прогресу суспільства.

Суб’єкти ринкового господарства, які вкладають капітал в сільське господарство, значною мірою обмежені вибором — що виробляти, насамперед умовами природно-кліматичних зон. Загальним пра¬вилом є зональна спеціалізація культур і поєднання відповідних на¬прямів рослинництва і тваринництва. У зв’язку з тим на питання, що виробляти, можна відповісти — виробляти ті продукти, для яких най¬сприятливіші умови відповідно до зональної спеціалізації і які мають найвищу врожайність. Наприклад, високі врожаї соняшнику, рици¬ни, коріандру можна одержати в районах Степу України. В Поліссі природні умови для їх вирощування непридатні. Тут доцільно виро¬щувати картоплю, льон, кукурудзу на зелений корм тощо, Вибір ос¬новних галузей необхідно вміло поєднувати з допоміжними, з галу¬зями з переробки сільськогосподарської продукції, з промислами.

Земля як головний і обов’язковий засіб виробництва в аграрно¬му секторі економіки обмежена в просторі. Обмеженість земель¬ного фонду сільськогосподарського призначення і зростаючі потреби в продуктах харчування обумовлюють необхідність тільки інтенсивного типу відтворення. Тим більше, що землі сільсько¬господарського призначення постійно скорочуються. Ось чому інтен¬сифікація сільськогосподарського виробництва є безальтернативним перспективним напрямом його розвитку.Виходячи з цього в процесі відтворення фонд нагромадження використовується для розширення виробництва інтенсивним шля¬хом, додатковими вкладеннями на одиницю земельної площі живої праці та капіталу. Проте здійснення цих витрат можливе лише на основі науково-технічного прогресу. Останній тісно пов’язаний з процесом нагромадження.

Реалізація наукових і технічних досягнень, новітніх технологій в дуже обмежених розмірах може проходити на основі простого від¬творення і впливати на продуктивність праці та ефективність ви¬робництва. В своїй основі технічний і технологічний прогрес здійснюється в процесі нагромадження, є його неодмінною умовою: збільшення засобів виробництва, підвищення їх технічної доскона¬лості і поліпшення технології використання забезпечують докорінні зміни умов виробництва, розвиток якісно нових продуктивних сил. Виходячи з цього темпи технічного і технологічного прогресу ви¬значаються розмірами нагромадження. Найсуттєвіший в даному ви¬падку зворотний зв’язок: темпи технічного і технологічного прогре¬су виступають верхньою межею величини фонду нагромадження.

Тому додаткові вкладення праці й капіталу передбачають зміну технологічних способів виробництва, нову техніку і технологію, Щоб збільшити в значних розмірах капітал, необхідно винайти нові ма¬шини, нові системи рільництва, нові способи утримання худоби тощо, тобто головним для визначення економічної природи додат¬кових (послідовних) вкладень в землю є не кількісна їх сторона, а якісна, тобто не тільки те, які розміри засобів виробництва і праці вкладені в землю, а за яких умов ці вкладення здійснюються, на які технічні, технологічні й організаційні цілі.