“Гроші і їх функції”

Марксистська теорія пояснює безробіття закономірностями капіталістичного способу виробництва, насамперед законів кон¬курентної боротьби, які змушують капіталістів збільшувати інвес¬тиції, вдосконалювати техніку. Це спричиняє відносне збільшен¬ня витрат на засоби виробництва порівняно з витратами на ро¬бочу силу, що й зумовлює зростання органічної будови капіталу та збільшення безробіття. Останнє також пов'язане з циклічни¬ми процесами нагромадження капіталу й особливостями відтво¬рення. У Марксовій теорії це отримало назву всезагального зако¬ну капіталістичного нагромадження.

Його сутність полягає у зростаючій поляризації капіталістич¬ного суспільства, наявності внутрішньо необхідних, сталих і сут¬тєвих зв'язків між збільшенням обсягів функціонуючого капіта-"лу, суспільного багатства, продуктивної сили праці пролетаріату, з одного боку, і зростанням промислової резервної армії — з іншого. Складовим елементом цього закону є капіталістичний закон народонаселення.

Всезагальний закон капіталістичного нагромадження органіч¬но поєднує пояснення причин як з боку технологічного способу, так і суспільної форми (відносин економічної власності). У пер¬шому випадку це, по суті, прогрес техніки, який зумовлює швидке зростання попиту на засоби виробництва порівняно з попитом на робочу силу. Таким поясненням обмежується технологічна теорія безробіття. Але його недостатньо, бо в умовах гуманістичного сус¬пільства звільненим працівникам надавалася б можливість пра¬цевлаштування в інших сферах та галузях, для зайнятих — скоро¬чувався б робочий день, не було б подвійної зайнятості (на двох і більше роботах), надурочних робіт та ін. Тому таке пояснення до¬повнюється характеристикою з боку суспільної форми — умовами конкурентної боротьби, особливостями капіталістичного нагро¬мадження, за якого безробіття необхідне, оскільки, наприклад, в період піднесення виникає додатковий попит на робочу силу, а резервом для задоволення цього попиту стає масове безробіття. Воно є також важливим фактором тиску на зниження заробітної плати працюючих.

Проте закон капіталістичного нагромадження не слід нази¬вати всезагальним, оскільки він діє не в усіх суспільно-економіч¬них формаціях і навіть не впродовж усього періоду існування капіталізму. Водночас безробіття зумовлене не лише однією (хоч і головною) причиною, а комплексом причин: структурними змі¬нами в економіці, нерівномірністю розвитку продуктивних сил у народному господарстві, в окремих регіонах, постійним прогре¬сом техніки, особливо його революційною формою — науково-технічною революцією, пошуком працівниками нових робочих місць, де вища заробітна плата, змістовніша робота, диспропор¬ційністю розвитку економіки, обмеженістю попиту на товари ї послуги тощо.Розрізняють: 1) поточне, 2) аграрне і 3) застійне перенасе¬лення. Поточне перенаселення породжують структурні, техноло¬гічні зміни в економіці, кризи над- і недовиробництва та ін. До цієї категорії безробітних належать особи, які мають необхідну загальноосвітню і професійну підготовку, фізично й психологіч¬но здорові. Безпосередньою причиною 'їх безробіття є переви¬щення пропозицією робочої сили її попиту внаслідок нерівно¬мірного і диспропорційного розвитку продуктивних сил у різних сферах, галузях і районах народного господарства. Найчастіше поточне перенаселення — це коротко- і середньотермінове без¬робіття. Аграрне перенаселення зумовлене відсутністю достатньої кількості робочих місць у містах, що змушує сільських працівни¬ків залишатися в селі та підробляти у містах, оскільки доходів від праці на селі недостатньо для нормального існування. Застійне перенаселення характеризується нерегулярністю зайнятості окре¬мих категорій населення (сезонні роботи, надомна праця). Ниж¬чим прошарком цієї категорії безробітних є паупери (непра¬цездатні и ті, хто тривалий час не може знайти роботу).

Відповідно до похідних причин (щодо основної) виділяють безробіття технологічне (витіснення працівників внаслідок впро¬вадження нової, переважно автоматизованої техніки); фрикцій¬не (пов'язане з плинністю робочої сили, зумовленої її професі¬ональними, віковими та регіональними переміщеннями); струк¬турне (зумовлене структурними змінами, що спричиняють не¬відповідність структури робочих місць і професійну невідповід¬ність); циклічне (зумовлене економічними циклами і насампе¬ред кризами); конверсійне (зумовлене закінченням військових дій, значним скороченням виробництва військової продукції);

регіональне. У розвинутих країнах світу майже 50% приросту без¬робітних зумовлено структурною формою безробіття. Залежно від віку розрізняють: молодіжне безробіття, безробіття серед лю¬дей старшого віку та ін.

Безробіття заподіює значних економічних збитків державі. Згідно із законом Оукена, збільшення безробіття на 1% призво¬дить до втрати річної продукції більш як на 2%, а щорічний при¬ріст ВПП в обсязі 2,7% утримує частку безробітних на постійно¬му рівні. Для безробітних це означає значний психологічний тиск, збільшує кількість серцевих захворювань, трагічних випадків, Втрата робочого місця в розвинутих країнах світу рівнозначна за своїм психологічним впливом смерті близького родича.

У західній літературі широкого визнання набула концепція А.Філшса, що пояснює обернену залежність між темпами інфля¬ції та часткою безробітних на нетривалому проміжку часу. На тривалому проміжку часу, за висновками сучасних економістів, такого зв'язку не існує.