“Гроші і їх функції”

У країнах колишнього СРСР, у тому числі в Україні, перева¬жає тип зайнятості, що відповідає технологічному способу вироб¬ництва, який базується на ручній та механізованій праці. Це переважання промислової та сільськогосподарської діяльності з широ¬ким застосуванням простої фізичної праці (понад 40% загальної кількості працюючих). Розвинуті країни світу пройшли цей етап у 40-50-ті роки XX ст. Нині там активно формується інформацій¬ний тип зайнятості, тобто переважання у складі працюючих осіб, пов'язаних з відтворенням людини, збиранням, переробкою та на¬данням інформації у сфері виробництва й обігу та ін. Зростають витрати на підготовку якісної робочої сили у високотехнічних га¬лузях промисловості. У США, наприклад, проходять перепідго¬товку 75—85% керівників, спеціалістів, робітників. У приватному секторі щороку навчається майже третина зайнятих.

У сучасних умовах здійснюється активне регулювання ринку робочої сили. Держава впливає на попит робочої сили через роз¬виток державного підприємництва, створення й реалізацію прог¬рами громадських робіт (будівництво доріг, мостів тощо), надан¬ня премій підприємцям за створення робочих місць в економіч¬но відсталих районах, підготовку та перепідготовку кадрів та ін. Регулювання державою пропозиції робочої сили здійснюється че¬рез скорочення тривалості робочого дня, розвиток освіти, охоро¬ни здоров'я, допомогу безробітним, їх перекваліфікацію, ство¬рення бірж праці тощо.

2. Сутність і причини безробіття.

Протилежною сторо¬ною ринку робочої сили є безробіття.

Безробіття — соціально-економічне явище, за якого частина пра¬цездатного населення не може знайти роботу, стає відносно над¬лишковою, поповнюючи резервну армію праці.

За визначенням міжнародної організації праці, безробітним є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. У Законі України "Про зайнятість" зазначено, що безробітними є громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у Держав¬ній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не отримують від служби зайня¬тості належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характе¬ру, зростало лише в період економічних криз. Так, у США в 1920—1929 рр. середня кількість безробітних становила 2,2 мли. осіб, а в 30-х роках — до 20% найманої праці.Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зро¬бив англійський економіст Т.Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Причину такого явища Мальтус вба¬чав у вічному біологічному законі, властивому всім живим істо¬там, — розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість за¬собів до існування. Ця теорія з певними модифікаціями існує й нині. Засобами усунення безробіття Мальтус і неомальтузіанці вважають війни, епідемії, свідоме обмеження народжуваності та ін. Основними недоліками цієї теорії є, по-перше, характеристи¬ка людини лише як біологічної істоти, ігнорування її соціальної сутності. Такий закон може мати силу лише для тваринного і рослинного світу. По-друге, Мальтус та його послідовники ігно¬рували або істотно недооцінювали роль науково-технічного прог¬ресу, тобто можливість зростаючого виробництва предметів спо¬живання внаслідок досягнень науки і техніки. По-третє, виснов¬ки Мальтуса не підтвердила практика.

У середині 50-х років виникла технологічна теорія безробіт¬тя, згідно з якою його причиною е прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з безробіттям, на думку її авторів, можна лише через обмеження технологічного прогресу, його сповільненням.

Найпоширеніша в наш час — кеинсіанська теорія безробіття, згідно з якою його причиною є недостатній попит на товари, що зумовлено схильністю людей до заощадження та недостатніми сти¬мулами до інвестицій. Кейнсіанці переконані, що ліквідувати без¬робіття можна, коли держава стимулюватиме попит та інвестиції. Особлива роль у цьому (зростанні інвестицій) відводиться зни¬женню позичкового відсотка. Засобом боротьби з безробіттям Дж.Кейнс вважав збільшення інвестицій, які спрямовуються на розширення громадських робіт і навіть на військові витрати.

Ще одна концепція безробіття пояснює його високим рівнем заробітної плати: щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну плату. Неокласична школа вважає безробіття природним явищем.