“Політична економія”
Друга диференціальна рента за сучасних умов, коли здійснюється високо інтенсивне сільськогосподарське виробництво із значними інвестиціями, які все зростають, стала основною формою рентного доходу власників землі.
Існування абсолютної земельної ренти — доходу земельних власників з усіх без виключення ділянок землі, в тому числі й найгірших — відстоює виключно марксистська економічна теорія.
Виникнення абсолютної ренти пояснюється існуванням монополії приватної власності на землю.
Монополія на землю як об'єкт власності стає перешкодою на шляху вільного переміщення капіталів в сільське господарство, хоча існують значні стимули щодо цього — відносно нижча фондоозброєність праці в сільському господарстві зумовлює вищу ефективність застосування капіталу за рахунок нижчих витрат виробництва. Завдяки обмеженості земель сільськогосподарські продукти з будь-яких ділянок мають ціну з більшою часткою прибутку за рахунок нижчих витрат виробництва в порівнянні з іншими галузями. Утворений надлишок прибутку над середнім прибутком в економіці перетворюється в абсолютну ренту. З макроекономічної точки зору, абсолютна рента — своєрідний податок, яким обкладається все суспільство на користь земельних власників.
Монопольна рента виникає в тому випадку, коли ринкова ціна продукту перевищує звичайний рівень.Це стосується товарів, попит на які дуже високий, а виробляються вони на рідкісних ділянках землі з унікальними властивостями і не можуть вироблятись деінде (особливі сорти винограду, деревини, деякі фрукти і І овочі, натуральний каучук, какао, кава, чай. тютюн тощо). Попит на ці товари завжди вищий від їх пропозиції, що зумовлює утворення монопольно високої ціни. Надлишок монопольної ціни над звичайним рівнем (наприклад, ціни на ананаси чи какао з тропічних країн в країнах з помірним чи холодним кліматом) привласнюється володарем унікальних земель у формі монопольної ренти.
Земельна рента існує і в добувній промисловості, де також існують два види монополії на землю. Різні землі відмінні між собою багатством надр геологічними умовами залягання і якістю корисних копалин, віддаленістю від місць їх використання. Обмеженість і невідтворюваність природних ресурсів стає умовою виникнення земельної ренти, адже, ринкова ціна на них утворюється на основі гранично високого рівня собівартості (граничного продукту, найнижчого в галузі). Основною формою рентного доходу тут об'єктивно е перша диференціальна рента.
Строго кажучи, дохід землевласника від землі, багатої надрами, не є рентою в повному розумінні. Це скоріше плата за право розробки родовищ, вона е частиною зменшення під дією закону спадної віддачі вартості рудника чи шахти, які вважаються джерелом багатства в майбутньому, і виступає компенсацією (дисконтом) цього зменшення.
Рента на будівельні ділянки також визначається існуванням монополії на землю як об'єкт господарювання. Для земельного власника не існує принципової різниці, під що він віддає свою землю в оренду — під кукурудзу чи під будівництво житлових масивів або залізниці, його цікавить передусім рента — дохід від землі. Величина ренти в будівництві визначається з того розрахунку, ніби земля використовується ;| сільськогосподарському обороті.
Рента з будівельних ділянок — це той варіант диференціальне ренти першого роду, який ґрунтується на відмінностях територіального розташування земельних ділянок. Тому рента на будівельні майданчика завжди вища там, де попит на них найбільший. При цьому родючість землі не відіграє ніякого значення. Зокрема, рентний дохід найбільший у власників земельних територій, які розташовані в центрах великих міcт де земля найдорожча (найдорожчою в світі вважається земля в центр Токіо — японської столиці, де 1 м2 землі коштує близько 2500 дол).
3. Ціна землі
Яка може бути ціна землі в Україні, якщо ми споживаємо (за даними вибіркового обстеження умов життя домашніх господарств України у 2000 р.) продуктів харчування всього на 13,5 млрд. дол. США (в т.ч. на 3,3 млрд. дол. - вироблено і спожито домашніми господарствами) і експортовано на 2 млрд. доларів. Причому, за вартістю продукція переробки (вартість сировини+вартість переробки+ринкова маржа) становить 48,4 відсотка вартості споживчого кошика (враховуючи, що у нас не розвинута ринкова інфраструктура, вартість сировини становить приблизно 50 відсотків). Тому власне вартість сільськогосподарської продукції, що вироблена сільськогосподарськими товаровиробниками для кінцевого споживання, складала 10,2 млрд. дол. (13,5-13,5*0,484*0,5), а з обсягами експорту (не враховуючи доданої вартості в переробній промисловості) - 12 млрд. доларів. За умови, якби рівень рентабельності досяг 10 відсотків при 30-відсотковій річній позичковій ставці по кредитах ціна землі склала б 3,6 млрд дол. ((12-12/1,1)/0,3), а в розрахунку на 1 га ріллі - всього 109 дол. США, або майже в 20 разів менша офіційної ціни землі.