“Політична економія”
r— процент на вкладений капітал.
Включення до складу орендної плати процента і амортизаційних від¬рахувань, пов'язаних із зношуванням засобів праці, розміщених на даній земельній ділянці, і перенесенням їх вартості на створений продукт зумо¬влено такими обставинами.
По-перше, якщо на даній земельній ділянці знаходиться яка-небудь споруда чи будова, що має певну вартість, яка за своєю суттю є матеріа¬лізацією певної грошової суми, затраченої на її зведення, то її власник міг би покласти цю суму до банку під певний процент. Однак цю суму він пе¬редає орендареві у матеріалізованій формі - у вигляді споруди. Тому останній за користування цієї спорудою повинен сплачувати процент вла¬сникові землі.По-друге, зрозуміло, що дана споруда, як елемент основних фондів, зношується у процесі її експлуатації, щорічно переносячи частину своєї вартості на вирощений продукт. Після реалізації цього продукту орендар зобов'язаний передати власникові споруди цю вартість для формування амортизаційного фонду, останній призначений для відновлення основного капіталу (споруди), котрий належить землевласнику, після повного його зношення.
Після аналізу рентних відносин можна дати визначення ренти.
Земельна рента — це дохід від такого виробничого фактора, я» земля. Його джерелом є надлишковий прибуток, створений на землі і привласнений її власниками. Земельна рента є економічною формою реалізації приватної власності на землю.
2. Види земельної ренти
В економічній теорії нема єдності і стосовно форм земельної ренти Однак ніхто не заперечує існування диференціальної земельної ренти, умовами виникнення якої визнаються такі: І
1) мінливість земельних ділянок за їх продуктивністю (якістю), віддаленістю від ринків збуту продукції;
2) відмінність різних ділянок землі за віддачею від додаткових інвестицій.
У першому випадку йдеться про мінливість об'єктивного, природного характеру, а в другому — про штучний характер мінливості, яка породжується прагненням людини поліпшити фунти, впровадити нові техніку і технологію, здійснити селекцію тощо. Саме тому й розрізняють два види диференціальної ренти—першого та другого роду.
Диференціальна рента першого роду виникає внаслідок різної природної продуктивності чи віддаленості земель і одержується з усіх земельних ділянок, окрім найгірших по продуктивності і місце розташуванню.
Отже, диференціальна рента ґрунтується на існуванні постійні переваги (монополії), якою володіють орендарі кращих і середніх земель Якби така перевага існувала в інших галузях, вона була б тимчасовою, адже конкуренція її ліквідувала б. Але в сільському господарстві, як і в інших галузях, пов'язаних з використанням землі як основного засобу виробництв?, існує специфічний вид монополії — монополії на землю я об'єкт господарювання, яка й стає причиною існування диференціальної ренти. Цю монополію здійснює орендар (за угодою про оренду землі), але ренту привласнює землевласник.
Монополія господарювання на землі передбачає, що земля ресурс обмежений, кращі землі давно задіяні в господарському обора (я обставина посилюється дією закону спадної віддачі, який проявляється в зниженні віддачі додаткових інвестицій в землі Зростання потреб в сільськогосподарських продуктах змушує залучати оборот все гірші землі, які визначають граничні витрати виробництв Зростаючі граничні витрати знаходяться в основі цін продуктів. Той експлуатація решти ділянок, природна продуктивність яких виш забезпечує отримання додаткового прибутку, який і стає диференціальною рентою першого роду. що сплачується в складі, орендної плати орендарем землевласнику. Рента на найгірших ділянках не утворюється, адже там не виникає надлишкового прибутку.
Диференціальна рента другого роду утворюється аналогічно – матеріальною умовою її виникнення є також відмінності в продуктивності земель, але тепер уже не природної, а штучно створеної за рахунок додаткових інвестицій. Спільними є ї причина утворення – монополія господарської діяльності на землі з її впливом на ціноутворення і джерело ренти – надлишковий прибуток на середніх і кращих землях.