ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Щоб заохотити іноземних креди¬торів. НБУ у травні 1997 року замість процедури ліцензування одержання ре¬зидентами кредитів у іноземній валюті запровадив процедуру їх реєстрації. Приватні негарантовані державою запо¬зичення становлять нині 0.9 млрд. до¬ларів США.

У квітні 1998 року скасовано обме¬ження щодо іноземного інвестування у банківську систему України.

Іноземна валюта, яку банк отримав у вигляді сплати іноземним інвестором відповідної частки статутного капіталу, може використовуватися при здійсненні банківських операцій, у тому числі й при наданні кредитів у іноземній ва¬люті, на тих же умовах, на яких надають банки-резиденти, капітал котрих сфор¬мовано без участі іноземних інвесторів.

У березні 1999 року НБУ скасував обмеження, запроваджені як тимчасові антикризові заходи, щодо надання ко¬мерційними банками резидентам кре¬дитів у іноземній валюті та в гривнях (із подальшим конвертуванням коштів у іноземну валюту) для виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами, а також обмеження щодо розмірів відсоткових ставок за позика¬ми резидентів у нерезидентів у іноземній валюті. Крім того, з 19 березня поточ¬ного року лібералізовано порядок функціонування валютного ринку: ко¬мерційним банкам дозволено проводи¬ти безготівкові операції з купівлі-прода¬жу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за вільним договірним курсом, без обмеження маржі та комісійної винагороди. Запро¬ваджено також новий порядок устано¬влення і використання офіційного обмінного курсу гривні щодо інозем¬них валют, яким передбачено форму¬вання курсу гривні щодо долара США на підставі інформації про курси та об¬сяги операцій на міжбанківському ва¬лютному ринку,

Із кінця червня 1999 року, щоб забез¬печити виконання домовленостей із МВФ за програмою ЕFF, скасовано ос¬таннє антикризове обмеження, а саме: на здійснення попередньої (авансової) оплати резидентами імпортних конт¬рактів. Хоча відповідна система валют¬них обмежень (валютного контролю) за низьких обсягів валютних резервів сприяла б стабілізації руху капіталу, по¬слабленню тиску спекулятивних опе-рацій, збалансуванню попиту і пропо¬зиції іноземної валюти на валютному ринку України та уникненню негатив¬ного впливу застосування альтернатив-них монетарних інструментів на про¬цес кредитування реальної економіки. Тим більше, що вимоги Статті VIII Ста¬туту МВФ залишають деякі можливості для маневру в цій Сфері.

ВИБІР ЗАСОБІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ВАРТІСТЬ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

Щодо інших складових інвестиційного клімату, які стосуються валютної політики, зауважимо: уряд України не виробив конструктив¬них підходів до вирішення проблеми конфлікту цілей, що негативно позна¬чається на інвестиційному процесі. Зовнішньоторговельна полгтика країни не відповідає завданню забезпечити рівновагу платіжного балансу, а відтак і стабільність валютного курсу. Оскіль¬ки на попит на іноземну валюту опосе¬редковано (через формування зобо¬в'язань резидентів перед нерезидента¬ми) впливає тарифне та нетарифне ре¬гулювання імпорту, його застосуван-ня, без порушення вимог Статті VIII Статуту МВФ, сприяло б підтриман¬ню рівноваги на валютному ринку, а відтак послабленню навантаження на монетарні інструменти.

Щоб контролювати ліквідність ко¬мерційних банків, НБУ ще від часу азіатської кризи 1997 року змушений тримати на високому рівні облікову ставку (нині вона становить 45%) та ре¬зервні вимоги щодо комерційних банків (17% від обсягу депозитів). Такі моне¬тарні заходи пригнічують кредитну функцію комерційних банків. Так, у травні поточного року виявилася тен¬денція до зниження кредитних вкла¬день комерційних банків у економіку в національній та іноземній валютах (за травень вони становили 323 млн. гри¬вень). На початок вересня поточного року комерційні банки вклали в еко¬номіку всього 10.5 млрд. гри. кредитних коштів. Причому питома вага інве¬стиційних кредитів у загальних обсягах кредитування реальної економіки ста-новила лише 20%. Зокрема, це стримує розвиток малого та середнього бізнесу в Україні (банківський кредит є прак¬тично безальтернативним джерелом фінансування інвестицій у цю сферу).

Актуальним нині бачиться не вступ України до ГАТТ/СОТ, а реалізація Угоди про вільну торгівлю країн СНД, укладеної 15 квітня 1994 року, зі зміна¬ми та доповненнями до неї від 2 квітня 1999 року, створення згідно з Угодою про партнерство і співробітництво зони вільної торгівлі між країнами ЄС та Ук¬раїною (на ці регіони припадає близь¬ко 70% нашого зовнішньоторговельно¬го обороту) та здобуття нею статусу країни з ринковою економікою.Зауважимо, що основні обсяги про¬позиції національних грошей унаслідок стагнації ринку ОВДП спрямовуються на фінансування дефіциту державного бюджету (оскільки Національний банк є чи не єдиним покупцем цінних па¬перів уряду на первинному ринку). На придбання ж іноземної валюти у резер¬ви НБУ та на рефінансування комер-ційних банків іде близько 20% від обся¬гу кредитної емісії. Це ускладнює рефі-нансування Національним банком ко¬мерційних банків та посла&поє вплив облікової ставки на рівень кредитних ставок кінцевого позичальника.