Приватизація як засіб припинення державної власності

1. Поняття і засоби приватизації.

Поняття приватизації вживається в економічному і фор¬мально-юридичному розумінні.

В економічному аспекті приватизація означає перетворен¬ня (трансформацію) державних засобів виробництва та іншо¬го майна у недержавні, тобто (згідно із Законом «Про власність») у приватну чи колективну власність. Отже, в еко¬номічному значенні сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва.

Визначення приватизації у формально-юридичному зна¬ченні цього поняття дає Закон України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державних підприємств» (Відо¬мості Верховної Ради України —1992 —№24 —Ст. 348). Згідно з зазначеним законом приватизація майна державних підприємств України — це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержав¬них юридичних осіб (ст. 1).

З юридичної точки зору приватизація — це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є сплатне, част¬ково сплатне або безоплатне відчуження державного майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спе¬ціальні закони про приватизацію). Як окрема юридична ка¬тегорія угод вони мають власну назву: «угоди приватизації» (ст. 27 Закону «Про приватизацію майна державних підприємств»). Оплатні і частково сплатні угоди згідно з за¬конодавством про приватизацію є особливими договорами купівлі-продажу державного майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються голов¬ним чином законодавчими актами про приватизацію, а та¬кож (додатково) — Цивільним кодексом. Головні цілі приватизації є одним із засобів досягнення результатів цього суспільно-економічного процесу. Вони залежать від економічних і суспільно-політичних обставин,

що складаються у країні.. В силу своєї динамічності головні цілі приватизації регулюмоться державною програмою — за¬конодавчим актом, який щорічно перезатверджується. Таке регулювання дає змогу оперативно враховувати «умови до¬сягнення» цілей.

Державна програма (загальні положення) визначає такі головні соціально-еконоімічні та політичні цілі:

1. Фундаментальна соціальна-економічна ціль. Державна програма передбачає в перспективі «зміну відносин влас¬ності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворен¬ня та ефективного використання». Ця ціль розрахована на далеку перспективу, бо, так свідчить досвід східноєвропейських приватизацій, на змішу відносин власності потрібен пев¬ний час.

2. Соціально-політична ціль передбачає створення прошар¬ку недержавних власників як основи багатоукладної соці¬альне орієнтованої економіки.

3. Економічні цілі приватизації — це:

— структурна перебудова економіки. Мається на увазі, що після «первинної» приватизації, яка ведеться адміністратив¬ними методами, у нашій країні буде відбуватися приватиза¬ція на ринковій основі. В такому разі екс-державні засоби виробництва стануть звичайним товаром, який його влас¬ники вільно продаватимуть. Вільний рух цих товарів зумо¬вить найбільш доцільну ігалузеву структуру економіки;

— стабілізація економіки;

— розвиток конкуренції;

— обмеження монополізму;

— залучення іноземним інвестицій

Законодавство України про приватизацію з точки зору його змісту становить сукупність законів та інших нормативних актів, що регулюють майнові-правові та організаційні відно¬сини щодо приватизації майна державних підприємств. Це комплексне законодавство, яке об'єднує норми цивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.