Наслідки порушення макроекономічної рівноваги

них країнах породили особливі антиінфляційні заходи:

1) обмеження ліквідності грошей:

2) протидія зовнішнім інфляційним чинникам;

3) підвищення курсу національної валюти;

4) роздержавлення економіки як засіб підвищення ефек-

тивності виробництва;

5) стимулювання імпорту;

6) подолання хронічного дефіциту бюджету тощо.

Антиінфляційне регулювання в Україні у першій половині

90-х років здійснювалося за принципом "стій-іди" ("stop-go").

Причиною суперечливості дій уряду є те, що український варі-

ант постсоціалістичних перетворень - це так званий "м'який",

нешоковий шлях, що дістаув назву "градуалізм". На відміну від

країн, де обрано швидкий варіант перебудови економіки (По-

льща, Чехія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва) і вже досяг-

нуто фінансової стабільності та бездефіцитного або малодеф-

іцитного бюджету, в Україні зберігається значний дефіцит бюд-

жету. Коли інфляція почала переходити гіперінфляцію, нац-

іональний банк вдався до монетарних обмежень. Але обмеження

емісії, як правило, триває лише кілька місяців, упродовж яких

загострюються проблеми виплат зарплати, пенсій, дотацій

сільському господарству та вугільній промисловості, зростає

заборгованість державних підприємств перед бюджетом та одного

перед одним. Врешті-решт здійснюється нова емісія, і роз-

починається новий виток інфляції.