Наслідки порушення макроекономічної рівноваги

3) вкладення державних коштів у розвиток виробничої та

соціальної інфраструктури;

Політики зацікавлені в тому, щоб подолати інфляцію найбільш швидким і безболісним шляхом. Хоча основним методом являється зниження росту сукупного попиту, головна проблема полягає в тому, можна це робити швидко чи повільно. Нижче наведені приклади різних методів боротьби з інфляцією.

ПОСТУПОВІСТЬ

Поступова політика передбачає невелике, але постійне скорочення темпів росту грошової маси с ціллю скорочення рівня інфляції. В цьому випадку крива сукупного попиту переміщується вліво, знижуючи ціни і об”єм випуску продукції. Внаслідок більш низьких цін, пропозиція реальної грошової маси зростає і крива сукупного попиту переміщується вправо повертаючи економіку знову до умов повної зайнятості і викликаючи подальше скорочення інфляції. Рівень безробіття, зв”язаний з цією політикою, відносно невеликий, але темп інфляції знижується дуже повільно. Спад має обмежений характер.

“ХОЛОДНИЙ ДУШ”Ця політика представляє спробу швидкого скорочення інфляції шляхом прискореного скорочення грошової маси. Найбільш важливою перевагою цього підходу є те, що населення розуміє, що мова дійсно іде про зміну політики і, що уряд серйозно займається скороченням інфляції. Росте довіра до проводимої політики і віра в успіх. Поскільки рівень інфляції в певній мірі залежить від очікуваної інфляції, то ці зміни повинні дати певні результати. Велике скорочення росту грошової маси приведе до значного спаду виробництва, що являється недоліком цього підходу. По мірі зниження темпів випуску продукції, цін і росту заробітної плати, крива сукупної пропозиції буде зміщуватись вправо, відновлюючи економіку, але при більш низьких темпах інфляції. Крива сукопної пропозиції також буде зміщуватись вниз внаслідок швидкого зменшення інфляційних очікувань. Хоча ця політика відрізняється більшою швидкістю, проблема заключається в тому, чи варте її проведення таких витрат, як більш довгий спад виробництва і більш високе безробіття.

ПОЛІТИКА ДОХОДІВ

Представляє собою політику, направлену на скорочення темпів росту цін і заробітної плати шляхом контролю над цінами і заробітної плати в форміі переконання чи якогось іншого прямого впливу, яке вважається ефективним. Ціллю такого контролю являється скорочення процеса зміщення економіки до попереднього рівноважного рівня при проведенні фіскальної і монетарної політики. Ця політика рідко приносить успіх в довгостроковому і середньостроковому аспекті, поскільки вона не долає надлишковий сукупний попит, навіть якщо крива пропозиції буде зміщуватись вниз відповідно з політикою доходів до того часу, поки сукупний попит не зменшиться, інфляційний тиск буде в кінцевому рахунку збільшуватись. Цей тиск проявляється в нестачі товарів, рості чорного ринку і різних форм карточного розподілу товарів, пропонуємих по цінах нижче рівноважного рівня.

ІНДЕКСАЦІЯ

Означає регулювання росту заробітної плати в грошовій формі по відношенню до росту рівня цін. Це звичайна міра, яка приміняється на багатьох ринках праці для захисту персоналу від зниження купівельної сили грошей, викликаної інфляцією. Цей момент являється особлива важливим для працівників і профсоюзів, коли заключаються доагострокові трудові угоди з підприємцями. Хоча обидві сторони, і наймаємий персонал і підприємці, виграють від стабільності довгострокових контрактів, існує небезпека того, що реальна заробітна плата буде “з”їдена” високою інфляцією. Але індексація заробітної плати створює проблеми для економіки, так вона може привести до розкручування спіралі “заробітна плата – ціни” і викликати ще більшу інфляцію. Вона зменшує можливість заробітної плати до зниження, що являється необхідним для зменшення інфляції. Коли наступає інфляція, уряд зазвичай скорочує сукупний попит, що призводить до кризи. Якщо скорочення випуску продукції, в кінцевому рахунку викликає падіння заробітної плати ціни впадуть і в кінці кінців інфляція буде під контролем. В таких країнах, як Бразілія і Італія, які проводили політику 100%-ої індексації, шок пропозиції в ?)-х роках і індексація привели до розскручування спіралі цін і заробітної плати і до швидкого росту цін. Формування систем соціального захисту безробітних і бідних прошарків населення - кращий спосіб рішення економічних проблем і захисту населення в порівнянні з 100%-ою індексацією.

Специфічні умови боротьби з інфляцією у постсоціалістич-