Біосфера – як особлива зона живого

Мій батько вчив мене: “Сину мій, не завдавай людям кривди ні словом, ні ділом. Не порань людське серце нерозважливими словами. Пам’ятай, що слово нерозважливе й недобре – як той меч, що вбиває людину. Словом можна вбити людину. Від слів своїїх осуджений будеш і від слів своїх оправданий будеш. Будь швидким на слухання, але не поспішай сприймати кожне слово і не гнівайся”.

Культура сприйняття.

Людина пізнає зовнішній світ через свої відчуття. Багато хто думає, що ці відчуття роблять всю роботу сприйняття; тоді як насправді вони є лише провідниками вібрацій, які ідуть від зовнішнього світу, які потім і приносяться мисленню для ознайомлення з ними.

Сприймає розум, а не органи відчуттів. Тому розвиток сприйняття насправді дорівнює розвитку мислення.

Перший шлях полягає в підпорядкуванні всіх відчуттів, почуттів пануванню свого “я”, або своєї волі, причому панування це досягається утвердженням влади свого “я” над зовнішніми вілчуттями і емоціями.

Другий шлях полягає в тому, що, утвердивши своє панування, починають розвивати і удосконалювати розумову зброю для того, щоб звершувати кращу і більш продуктивну роботу.

Для того, щоб набути знання, необхідно, як можна краще використати розумову зброю, яка є в розпорядженні людини. Якщо б людина народилася без органів відчуттів, яким би прекрасним не було мислення, вона жила би сонливим рослинним життям, малозначним, або зовсім без свідомості. Але найвищі думки приходять до нас не через відчуття; всі дані, які добуті через посередність відчуттів, є “сірим матеріалом”, над яким працює мислення, виліплюючи з нього те прекрасне, яке воно здібне відтворювати на високих своїх ступенях.

Ріст мислення залежить від вражень, одержаних від Всесвіту і ці враження приходять через відчуття.

Людина знає і бачить тільки дуже невелику частину того, що відбувається навколо неї. Її обмеження дуже великі. Її зорові здібності сприймаються тільки деякі вібрації світла. Те ж можна сказати про слух.

Існують властивості матерії, які ні одне із наших відчуттів не може пізнати безпосередньо і що є інші істоти, так створені, що вони можуть сприймати ці властивості так, як ми сприймаємо світло, звук…

Мислення одержує враження від предметів зовнішнього світу за допомогою мозку і органів відчуттів. Органи вічуттів складають зброю мисленя, якими є мозок і вся нервова система. За допомогою мозку і нервів мислення користується органами відчуттів для одержання інформації про зовнішні предмети.

Відчуття є внутрішнє, розумове сприйняття, яке виникає як наслідок того, що зовніішній предмет чи якийсь-небудь факт подразнює органи відчуттів, нерви і мозок, заставляючи таким шляхом розум “усвідомити” зовнішній предмет або факт.

Чим більше відчуття піддаються тренуванню і вправам, тим значніші стають розумові сили і іздібності. Яке постачання нашого розумового складу матеріалом, така кількість і якість тканини, яку виготовлено.

Відчуття свідомості є найпростішим і первинним відчуттям. В первинних формах життя відчуття дотику було властиве в однаковій мірі всім частинам тіла, хоча у вищих формах це відчуття трохи локалізувалось, тому що одні частини тіла чуттєвіші за інші. Смак знаходится в тісному зв’язку з дотиком – дехто вважає навіть смак надзвичайно розвиненим дотиком деяких частин тіла, особливо обличчя.

Відчуття нюху тісно зв’язано з відчуттям смаку і часто дії у з’єднанні з ним, завдяки тому, що маленькі частинки речовини, які знаходяться в роті, піднімаються до органів нюху через отвір у задній частині рота.

Відчуття слуху більш складне, ніж відчуття смаку, дотику і нюху. Три останніх відчуття вимагають контакту предмета з органами відчуттів, тоді як для слуху предмет може знаходитися на далекій віддалі, завдяки тому, що враження переноситься коливаннями повітря, які підхоплює і передає нервовий аппарат відчуттів слуху.