Біосфера – як особлива зона живого
Третій стан – пасивні присутність. В цьому стані сновидячий не дивиться на нерухомі частини світу, а спостерігає, є свідком, як відбувається подія. Ніби верховенство наших зорових і слухових органів чуття робить цю картину головним чином справою вух і очей.
Четвертий стан – це вже те, в якому сплячі виявляються втягнуті в дію. Тут вже приймаєш участь, робиш якісь кроки і використовуєш свій час повністю. Це стан динамічної ініціативи.
Найкращим способом ввійти в сновидіння – концентруватися на кінчику грудини – верхній грані живота. ….
…Тому жінка потребує того, хто б направляв її. Щоб відчути цю точку, можна ставити на живіт мокрі холодні річкові камінці і сконцентрувати увагу на тій точці, де вони знаходяться. Поза, яка найкраща для жінки, щоб почати сновидіння, - це сісти зі схрещеними ногами, а потім дати тілу впасти. Щоб добитись кращих результатів, треба сидіти на тонкому м’якому покривалі, циновці, склавши стопи ніг одну до одної, і, поставивши бедра так, щоб вони торкалися покривала. Якщо входити в сновидіння в такому сидячому стані, то тіло не впаде вбік, а тулуб нахилиться вперед і чоло доторкнеться до стоп ніг.
Пізній вечір і ранок найбільш сприятливий для сновидінь. Оскільки займатися сновидінням потрібно в оточенні людей, то треба вибирати найкращі умови для усамітнення…
… Наша перша увага уміння з великою силою фіксувати увагу на деталях світу для того, щоб перетворити аморфне і хаотичне почуття сприймання у впорядкований світ свідомості.
Друга увага виконує роль принади, чим більше нею користуються, тим більша ймовірність досягти бажаного результату. Це такоє і функція уваги взагалі, яка так ввійшла в наше життя, що ми її не помічаємо. Як тільки навчишся запам’ятовувати сновидіння, будь-який сон, який можеш запам’яти, то це вже буде сновидінням.
… Кожен рух польоту потрібно повторити наяву і ви навчитеся користуватися своїм тілом сновидіння. Крім простого повторення літаючих рухів є ще переміщення в тіло сновидінь. Єдине, що має значення в цьому переміщенні, - це закріплення другої уваги. Саме ця увага створює світ. Щоб переміститися в тіло сновидіння, потрібно зафіксувати свою увагу на акту польоту. Важливо накопичувати увагу в сновидінні, щоб спостерігати за свім, що робиш під час польоту. Це єдиний спосіб доглядати другу увагу. Як тільки вона зміцніє, варто лише зафіксувати її на деталях і почуття польоту посилює сновидіння польоту, поки не стане звичайним “снобачити” себе, літаючим в повітрі.
Переміщатися в тіло сновидіння – включати свою другу увагу, перебуваючи активним. Першу увагу, яку створює світ, ніколи не можна подолати повністю. Мистецтво сновидіння є шляхом накопичення другої уваги, тому для переміщення в своє тіло сновидіння в активному стані потрібно практикувати сновидіння.
Три завдання для тренування другої уваги. Перша полягала в тому, щоб знаходити в сновидінні свої руки. Потім знайти місце і зафіксувати свою увагу на ньому, а пізніше проробити “денне сновидіння” і подивитися, чи зможеш попасти туди. Можна помістити в такому місці кого-небудь, кого знаєш, найкраще жінку, переслідуючи дві мети: по-перше, відмітити невеликі зміни, які можуть вказувати на те, що ти дійсно був там в сновидінні, і, по-друге, знайти ту непомітну деталь, яка виявиться якраз тим, на що настроюється друга увага. Найбільш серйозна проблема, з якою зустрінеться в сновидінні, це фіксація другої уваги на такій деталі, яка завжди залишається непомітною увагою в щоденному житті.
Під час навчання приходиться прикладати всі зусилля, щоб зробити нерухомою другу увагу. Після цього приходиться витримувати тиск другої уваги і лише кидати погляди на оточуюче. В сновидінні потрібно задовільнятися коротким баченням всього, так як на чомусь зафіксуєш свою увагу, то зразу ж втрачаєш контроль. Останнє завдання виходити з тіла. Щоб пояснити контроль другої уваги, вводять ідею волі. Воля може виступати у вигляді максимального контролю світного тіла як поля енергії або такий стан буття, який несподівано входить в щоденне життя. Вона сприймається, як сила, що випромінюється з середньої частини тіла за моментом абсолютної тиші, або моментом сильного страху, або моментом глибокого смутку.Але не після щастя, тому що щастя дуже спустошує, і не дає тієї концентрації, яка потрібна, щоб використати свідчення тіла і повернути його в мовчання. Мовчання приходить само по собі тому, бо прагнеш до нього протягом всього свого життя. Момент смутку – тихіший, ніж млмент включення внутрішнього діалогу. Цей смуток, ця тиша, дали можливість направити другу увагу, керувати нею, заставляти її робити те чи інше. Якраз тому воно називається волею.