Документообіг в діяльності ОВС
Не обмежується виїзд на постійне проживання в держави, з якими Україна має угоди про взаємну охорону державних таємниць або інші міжнародні угоди, які пере¬дбачають такий виїзд.
Працівникам, які допущені до державної таємниці, за роботу з особливо важливими, цілком таємними і таєм¬ними носіями інформації до посадового окладу доплачую¬ться спеціальні надбавки.
За науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи з обмежувальними грифами також встановлюється доплата.
При здійсненні судових, наглядових, контрольно-ревізійних функцій усі державні органи повинні дотриму¬ватись вимог Закону «Про державну таємницю», а якщо за¬значені органи не дотримуються встановленого порядку або не мають для цього відповідних умов, органи внутріш¬ніх справ вправі відмовити їм у наданні таємної інформації.
Слід особливо підкреслити, що начальники органів та підрозділів внутрішніх справ несуть персональну відпо¬відальність за відповідність режиму секретності норматив¬ним документам і зобов'язані здійснювати постійний конт¬роль за забезпеченням охорони державної таємниці.
Документи управління мають свої особливості в оформленні та організації при розгляді пропозицій, заяв, скарг громадян, при роботі з кадровою, фінансовою та ма¬теріально-технічною документацією.
Керівникам та працівникам органів внутрішніх справ необхідно розуміти, в яких ситуаціях найбільш доці¬льно застосовувати той чи інший вид документального оформлення управлінських рішень.
Кожний вид документів управлінського процесу в органах внутрішніх справ залежно від завдань, які в ньому поставлені, має своє призначення і порядок підготовки.Вищою формою документів, державного управлін¬ня є Конституція України, закони України, зокрема закони про органи представницької і виконавчої влади, кодекси і інші законодавчі акти. Одну з форм управлінських доку¬ментів становлять укази Президента України, які можуть мати нормативний і індивідуальний характер.
Кабінетом Міністрів України приймаються поста¬нови, які обов'язкові для виконання на всій території дер¬жави. Вони також можуть бути нормативними і індивіду¬альними, а також загального характеру. На підставі законів та інших правових форм методів державного управління вищих органів влади розробляються інші форми докумен¬тального оформлення управлінської діяльності в органах внутрішніх справ.
Наказ - це основний розпорядчий документ, який видається керівником органу внутрішніх справ на основі єдиноначальності. Він може містити як індивідуальні при¬писи (наприклад, покладення на особу конкретних обов'яз¬ків), так і правові норми (встановлення режиму роботи від¬ділу в цілому або конкретних його підрозділів тощо).
Накази, залежно від характеру сформульованих у них вимог, поділяються на три види: накази, що стосуються загальних та організаційних питань управління, накази з виробничо-технічних питань, накази з питань особового складу (кадрові).
Найважливіші накази (накази міністра по галузі, накази про введення в дію або затвердження статутів, інст¬рукцій тощо) є нормативними, як такі, що містять норми права, запроваджують юридичні відносини.
Основними елементами наказу є: найменування ор¬гану, начальник якого цей наказ видав (якщо накази внося¬ться до спеціальної книги, назва органу вказується на об¬кладинці і в кожному наказі не повторюється); місце і дата видання; номер; коротке формулювання змісту (про яке звичайно кажуть «назва»); текст самого наказу і підпис ке¬рівника.
Як правило, текст поділяється на дві частини - кон¬статуючу, яка не є обов'язковою і резолютивну. У конста¬туючій частині дається оцінка стану справ, обґрунтовується мета або необхідність видання наказу. Вона повинна бути стислою і може складатися з однієї фрази, наприклад, «З метою зміцнення виконавчої дисципліни».