Документообіг в діяльності ОВС

Документообіг в діяльності ОВС

Документообіг - це рух документа від суб'єкта до об'єкта управління і навпаки, рух документа всередині об'єкта управління з метою його виконання або встановлення взаємозв'язку.

Документальне оформлення управління і докумен¬тообіг з метою його реалізації здійснюється через діловод¬ство. Стан діловодства в органі внутрішніх справ характе¬ризує стиль роботи керівників, дотримання законності і ди¬сципліни. рівень професійної підготовки працівників, нау¬кову організацію управлінської праці.

Залежно від змісту і призначення доку¬мента вказується гриф обмеження доступу до документа.

терміновість виконання, гриф погодження, гриф затвер¬дження, код форми документа за класифікатором управлін¬ської документації (КУД).

Адміністративно-процесуальні, кримінально-проце¬суальні, оперативно-розшукові документи повинні оформ¬люватись відповідно до адміністративно-процесуального, кримінально-процесуального законодавства та норматив¬них актів МВС України, які регламентують оперативно-розшукову діяльність органів внутрішніх справ. Особливі вимоги ставляться до документів, зміст яких носить таєм¬ний характер. Дотримання режиму секретності в діяльності органів внутрішніх справ має особливе значення.

Режим секретності - це встановлений норматив¬ними актами вищих органів державної влади й державного управління України єдиний порядок забезпечення збере¬ження державної таємниці, що передбачає систему адмініс¬тративно-правових, організаційних, інженерно-технічних та інших заходів, основними з яких є: правила віднесення відомостей до державної таємниці України, вимоги, що ставляться до працівників, допущених до таємних доку¬ментів, робіт і виробів, порядок ведення секретного діло¬водства і провадження всіх інших секретних робіт, держав¬ний і відомчий контроль за дотриманням установленого порядку зберігання і використання державної таємниці України, відповідальність посадових та інших осіб, яким по службі або роботі довірено державну таємницю.

Закон України «Про державну таємницю» , виходя¬чи з інформаційного суверенітету України та загальновиз¬наних принципів міжнародного порядку у сфері інформа¬ції, визначає загальні правила встановлення державної тає¬мниці, засекречування інформації, систему охорони держа¬вної таємниці та відповідальність за порушення законодав¬ства про державну таємницю.

Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з від¬несенням інформації до державної таємниці, її засекречу¬ванням та охороною з метою захисту життєво важливих ін¬тересів України у сфері оборони, економіки, зовнішніх від¬носин, державної безпеки і охорони правопорядку.

Згідно з Законом України «Про інформацію» (ст. ЗО) визначено, що інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну. До таємної належить інформація, що містить відомості, які становлять державну таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, роз¬голошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України і які в порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю», визнані державною та¬ємницею та підлягають охороні з боку держави.

Ступінь секретності - спеціальна категорія, яка характеризує важливість такої інформації з урахуванням можливої шкоди внаслідок її розголошення, ступінь обме¬ження доступу до неї та рівень її охорони державою. Кри¬терії визначення ступеня секретності інформації встанов¬лює Державний комітет України з питань державних секретів.

Відомості, що становлять державну таємницю, за ступенем секретності поділяються на носії інформації «особливої важливості», «цілком таємні», «таємні».

Є ще вид - для службового користування. Його ви¬робила практика, і він широко застосовується в діяльності органів внутрішніх справ, але цей ступінь законодавче не затверджено.