Історичні передумови становлення регіонального аспекту державного управління в Україні впродовж 1950-1991 рр
Лише у серпні 1990 р. Верховною Радою Української РСР був прийнятий закон про економічну самостійність України [8], в якому проголошувались основні зміст, цілі, принципи економічного суверенітету республіки, самостійне здійснення управління народним господарством країни і зовнішньоекономічною діяльністю, визначалися відносини власності, фінансово-бюджетна, кредитна і грошова системи. Пізніше на виконання цього закону [8] і Постанови Верховної Ради Української РСР [20] було визначено юридичні права держави на власність, землю, розміщених на її території підприємств, банків та розроблено програму переходу до регульованої ринкової економіки.Отже, намагаючись врегулювати питання економічних взаємовідносин між центром і республіками та активізувати відцентрові тенденції у 1990 р., М.Горбачов визначив подальший розвиток СРСР на основі укладання договорів із союзними республіками й існуванні різних форм взаємозв’язків, які, як передбачалось, мали сформувати економічний фундамент для інтеграційних процесів. Ідея з укладанням договорів полягала в тому, що управління визначеними галузями економіки передбачалось здійснювати з Москви, а управління решти - залишалось за республіками. За таких умов, управлінські і фіскальні повноваження республік значно звужувалися. “Підводними рифами” цього документа були також положення, які провокували виникнення суперечностей і протистояння у відносинах “центр - регіони”. Однак задум М.Горбачова зберегти у такий спосіб територіальну цілісність СРСР, стримати рух республіканських лідерів до державної незалежності на фоні прогресуючого і панічного небажання населення республік залишатися під радянською експансією виявилися примарними: невдовзі у 1991 р. СРСР розпався.
Результати проведеного у статті дослідження історичних передумов становлення регіонального аспекту державного управління в Україні впродовж 1950-1991 рр. дають змогу сформулювати наступні основні висновки.
По-перше, регіональне управління в СРСР здійснювалося адміністративно-командною системою державного управління шляхом державного планування уніфікованого, соціально-економічного розвитку республік, яке централізовано визначалося і жорстко контролювалося московськими планувальниками. Регіональна політика СРСР, яка ототожнювалася з “розміщенням продуктивних сил” і на практиці здійснювалась шляхом спрямування робочої сили до місць знаходження енергоносіїв і їх заселення, здійснювалась здебільшого примусово, принципово спрямовувалась на виконання загальнодержавних завдань, пов’язаних з освоєнням багатих на природні ресурси північно-східних територій і використанням їх як паливно-енергетичної бази.
По-друге, характерними рисами регіонального управління досліджуваного періоду були нехтування партійного керівництва СРСР вирішувати проблемні питання розвитку республік у поєднанні з бюрократизмом і суб’єктивізмом чиновників Держплану у підходах до розподілу ресурсів капіталовкладень, що призвело до поглиблення міжрегіональних диспропорцій у рівнях соціально-економічного розвитку та невдоволення громадян. Спроби М.Хрущова у 1957 р. реформувати регіональне управління шляхом делегування раднаргоспам повноважень щодо розміщення капіталовкладень і визначення кон’юнктури місцевих економік і М.Горбачова у 1991 р. започаткувати відцентрові тенденції у регіональному управлінні шляхом демонополізації державної влади мали епізодичний характер, були короткочасними і призвели до неочікуваних наслідків: у першому випадку до поновлення централізованої системи ухвалення рішень, а в другому - до краху СРСР.
Перспективами подальших розвідок у предметній сфері можна визначити проведення досліджень у напрямі комплексного, міждисциплінарного вивчення передумов і становлення регіонального управління впродовж інших періодів історії України, його правового, інституційно-фінансового забезпечення політичних, соціально-економічних аспектів, їх наукового обґрунтування з метою сприяння кращому розумінню, осмисленню регіональної проблематики та визначенню перспективних шляхів щодо оптимізації регіонального управління в контексті здійснюваних в країні сучасних реформувань.
Список використаних джерел
1. Барциц И.Н. Договорное регулирование федеративных отношений / Конституция Российской Федерации // http://constitution.garant.ru/DOC_889891.htm станом на 10.04.2007 р.
2. Бжименский Ю.А. Проблемы народонаселения при социализме: политико-экономические аспекты. - М.: Мысль, 1974. - 214 с.
3. Богорад О.Д., Невелєв О.М., Падалка В.М., Підмогильний М.В. Регіональна економіка: Словник-довідник / НДІ соціально-економічних проблем міста. - К.: НДІСЕП, 2004. - 346 с.
4. Горбачев М.С. Политический доклад Центрального Комитета КПСС XXVII съезду КПСС. - М.: Политиздат, 1986. - 126 с.